"Сама Діва Марія виховувала і доглядала її", - с.Марія Людмила від Бога Отця Милосердного

Батьки майбутньої святої після народження дванадцяти дітей, які померли, вирушають до Вифлеєма з молитвою про народження здорової дитини. Міріам народилася 5 січня 1846 року. Після ранньої смерті батьків її виховував рідний дядько.

Одного разу, коли їй було приблизно 6–8 років, турбуючись про пташок, яких подарував їй дядько, вона вирішила їх помити. Пташки не пережили миття, і коли Міріам ховала їх, почула голос Бога: «Ось бачиш, усе проминає в цьому житті, але Моя любов до тебе ніколи не промине». З того моменту вона почала будувати особисті стосунки з Богом: звертала свій погляд до вічного, переставала жити лише земним і прагнула бути з Богом Отцем.

У дванадцять років Міріам робить вчинок, завдяки якому заручини, що мали відбутися, не відбуваються. Прагнучи цілковито належати Богові, вона пише листа до Назарета. Після того Міріам отримує ножове поранення горла й помирає. Загорнуту в тканину, її виносять на дорогу. Тоді вона чує голос: «Твоя книга ще не написана». Протягом сорока днів у гроті за нею доглядає монахиня, яка розповідає Міріам про її покликання, про орден, до якого вона вступить, і наказує нічого не говорити дядькові. Коли Міріам одужує, вона просить провести її до храму, щоб посповідатися. Після цього жінка-монахиня раптово зникає. Міріам не могла знайти серед жодного з орденів такого хабіту, який бачила на ній. Тоді вона зрозуміла, що це була Діва Марія.

Протягом усього життя свята Міріам мала живе спілкування з Дівою Марією, Ісусом, святим Йосифом, святою Терезою від Дитятка Ісуса та іншими святими, не вбачаючи в цьому нічого виняткового. Коли вона заглиблювалася в молитву, то забувала про все земне. Згодом, вступивши до закритого контемплятивного Ордену Кармеліток Босих у Франції, вона отримує стигмати, дар пробиття серця, видіння майбутнього та дар пророцтва.

Особливу побожність Міріам мала до Святого Духа. Вона вважала, що третій Особі Пресвятої Трійці слід віддавати більшу пошану. Священникам вона говорила про важливість відправлення Святої Меси хоча б раз на місяць на честь Святого Духа, щоб отримувати світло й благодать та не збитися з дороги покликання.

Майбутня свята з Вифлеєма не вміла ні читати, ні писати, але, перебуваючи в стані екстазу, писала. Маючи надприродні дари, спілкуючись зі святими, бачачи ангелів і злих духів, Міріам зберігала велику покору та смирення, залишаючись духовною дитиною в боротьбі до кінця свого життя.

За образом «Вежі Давида» — округлої фортеці, неприступної для ворога й символу духовної боротьби, — свята Міріам, з дозволу церковної влади, засновує в Палестині монастир. Особисто беручи участь у його будівництві, після нещасного падіння вона отримує гангрену ноги й помирає у віці 33 років.

17 травня 2015 року Папа Франциск зарахував Міріам до лику святих.