Сергій Чаплигін: "Час збирати каміння: пора відстоювати традиційні християнські цінності!"

1. Що є людина та її сенс? Людина – суспільна істота. Ми звикли вважати, що людина – це щось само собою зрозуміле та не потребує визначень, пояснень і описів. Насправді, це далеко не так. У різних культурах і цивілізаціях, на різних історичних етапах розуміння людини істотно різниться.

2. Розуміння людини в історичній ретроспективі. 1) У традиційних суспільствах, релігіях та християнській антропології. Релігійні суспільства за своїм типом поділяються на два різновиди: монотеїстичні і немонотеїстичні. У кожній з цих систем існує різне уявлення про фундаментальну структуру людини. Християнство сформувало розвинене вчення про структуру людини, його природу та його душу. Людина була створена Богом вільною, а значить, має право вибору між добром і злом. Це робить саму природу людини поєднаною з мораллю. Кожна дія людини є вирішення проблеми добра і зла. 2) У суспільстві Нового Часу (епохи Відродження, Реформації, Просвітництва, ідеології ХХ століття). Істотно змінюється уявлення про людину в період Ренесансу. Тут вперше народжується концепція гуманізму, в якій гідність людини і його вільна воля починають тлумачитися в дусі «природних релігій» У Католицтві, в ідеологів Відродження та серед лідерів Реформації людина розумівся в його відношенні до Бога, хоча і тлумачився зовсім по-різному. У Новий час людина залишається один на один із сама собою. 3) У пост-сучасності (Постмодерн, початок ХХІ століття). Звільнення людини від духовних надбудов, властивих релігії, від вчення про душу зробило земне життя областю докладання людських сил, які слід відтепер витрачати тільки на конкретні, зрозумілі і досяжні цілі: матеріальне збагачення, технічне вдосконалення, отримання максимального задоволення.

3. Лібералізм: від особистості до індивіда. «Особистість» як сукупність різних факторів – духовних, матеріальних, етнічних, соціальних, об'єднаних разом у вигляді цілісного початку. Особистість – це не тільки людина, але і Бог (у християнській релігії). Індивід лібералізму є окремою людською істотою, взятою у відриві від якого б то не було духовного, соціального або етнічного контексту.
4. Ґендер: від гуманізму до транс-гуманізму. Людина як набір розрізнених імпульсів, які не мають загальної осі, відкрита до найрізноманітніших мутацій. Втрата змісту, що надає людині особистісну або індивідуальну цілісність, як цінність перестає визнаватися.
5. Що робити?