Що спонукає нас шукати щастя поза домом люблячого батька? За книгою Генрі Ноуена "Повернення блудного сина"

Автор книги "Повернення блудного сина" Генрі Ноуен народився в Нідерландах, де його було рукоположено на священника. Викладав в Університеті Нотр-Дам, Єльській та Гарвардській школах богослов'я.  Автор книг "Тут і тепер", "Адам", "Від страху до любови", "З палаючими серцями".
Одно разу Г. Ноуен побачив картину Рембрандта "Повернення блудного сина", це полотно настільки його вразило, що виник задум написати книгу де викласти власні міркування стосовно образів усіх учасників євангельської притчі.

Молодший син
Молодший з них сказав батькові: "Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає". Батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. (Лк. 15, 12-13).

Прагнення молодшого сина покинути батьківський дім рівноцінне бажанню смерті своєму батькові, тому його слова звучать ще й так: "Батьку, коли ти нарешті помреш?"
Край далекий - це світ, де зневажають, те що для твого дому є святим.
Покинути домівку - це заперечення того, що я кожною часточкою свого єства належу Богові. Лише вдома я можу почути: "Ти - син мій любий". Цей голос дарує життя і любов усім, хто його чує. І все ж, я знову залишаю домівку, втікаючи від рук, що мене благословляють, я кваплюсь у невідомі далекі краї у пошуках любові.
Батько, який обіймає свого сина уособлює непроминаюче благословення, син, який схилив голову на груди батька втілює вічний мир.

Гнів, образи, ревнощі, бажання помсти, хіть, жадібність, суперечки і суперництво є очевидними ознаками того, що я покинув свій дім.
Щоразу, шукаючи безумовну любов там, де її неможливо знайти, я - блудний син.

Бог ніколи не відмовляє у своєму благословенні, ніколи не перестає вважати свого сина улюбленим. Але Отець не може примусити свого сина залишитись вдома. Любов дозволила батькові відпустити свого сина на пошуки власного життя, попри ризик втратити його.
Тут відкривається таємниця мого життя. Мене так сильно люблять, що дозволяють навіть покинути власний дім.