Брат Віктор Дешук з ордену Братів Менших Капуцинів говорить про різні виміри надприродної радості за прикладом святого Франциска.
Святий Франциск багато страждав у житті, але це не знищило його радості, бажання жити і доброти до людей.
Коли говоримо про радість святого Франциска, то спираємось на оповідання "Досконала радість" записане братом Левом зі слів святого:
Він же [тобто брат Леонард] розповів, що одного дня блаженний Франциск будучи у Святої Марії, прикликав брата Льва і сказав: «Брате Льве, пиши»! Він відказав: «Ось я готовий». «Напиши, – каже, – що це є правдива радість». Приходить посланець і голосить, що всі вчені Парижа вступили до Чину, напиши, що це не є правдива радість. Схоже всі церковні достойники з протилежної сторони Альп, архиєпископи і єпископи, так само і король Франції і король Англії. Напиши – це не є правдива радість. Коли б брати мої пішли до іновірців і навернули їх на віру, також і я маю аж таку велику ласку від Бога, що оздоровляю хворих і чиню багато чудес, кажу тобі, що в тому всьому не має правдивої радості. Але що то є правдива радість? Повертаюсь з Перуджії і прибуваю сюди пізно вночі, а скрізь болото, зимова пора і аж так морозно, що на ометах туніки застигають соплі холодного льоду і неустанно ранять ноги, що кров витікає з таких ран. І цілий заболочений серед холоду і льоду приходжу до дверей, а коли після довгого стукоту і кличу приходить брат і питає: «Ким ти є?», то я відповідаю: «Брат Франциск». А цей же мовить: «Геть; це не є відповідна пора для подорожування; не ввійдеш». І коли я знову наполягаю, скажімо, він відповість: «Геть звідси, ти є якимсь простачком і ідіотом, і чужинцем, не підходиш нам, нас є багато і ми не такі, щоб ще тебе потребувати». А я надалі стою під дверима і благаю: «На милість Божу, пригорніть мене на цю ніч». А цей так відрече: «Не зроблю того. Йди до хрестоносців і проси там». Кажу тобі, якщо збережу терпеливість і не роздратуюсь, то в цьому є правдива радість і правдива чеснота і спасіння душі.
Цей текст ілюструє, що радість, яку показує святий Франциск, є трансцендентною, такою, що походить від Бога. Він не навчився неї самостійно, вона була влита у його серце Святим Духом. Адже справжня, глибока радість - це є дар Самого Бога для кожного з нас.
Для Франциска радість - це не була дитяча, кричуща веселість, але життєрадісність, захоплення, задоволення, безтурботність. Він постійно наповнювався нею. Разом з тим, святий Франциск мав багато випробувань і часи смутку. Будучи надзвичайно смиренним, він мав мужність прийняти і полюбити себе, бути самим собою.
Святий Франциск, після особистої зустрічі з Ісусом Христом, кардинально змінився. Він зрозумів, що Господь хоче давати нам щось прекрасне і добре. Після зустрічі з прокаженим, Франциск побачив, що виконання Божої волі приносить щастя, яке він до цього часу не відчував.
Франциск був спонтанним і радикальним, після навернення він починає відкривати присутність Бога. Якщо раніше він шукав слави, то тепер тішиться убогістю та смиренністю.
Францисканська радість стає шаленою, бо сповнена любові до Господа. Джерелом цієї радості є Бог та Його творіння.
Часто ми приходимо в неділю на зустріч з Господом лише для того, щоб щось випросити, щоб отримати якийсь дар. Натомість для Франциска головним було зустріти Того, який його полюбив і помер за нього. Отже, об'явлення Господа, наповнювало Франциска радістю.
Брат Віктор Дешук
У межах великого циклу катехез святого Івана Павла ІІ про тіло отець Олександр Кушта роздумує над біблійним баченням людини та подружньої любові. Священник наголошує, що людське тіло відкриває особистість і покликане бути свідком дару любові, а не рабом інстинктів.
На хвилях Радіо Марія ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії владика Станіслав Широкорадюк говорить про головні уроки війни — від сили молитви до ціни свободи. У катехезі прозвучали чесні роздуми про віру в окопах, єдність українців і духовні виклики, які стоять перед нами сьогодні.
Війна — це не лише лінія фронту, а й глибока трансформація людського духу. У четверту річницю повномасштабного вторгнення єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук у ефірі Радіо Марія роздумує над тим, як страждання навчили нас бачити справжнє світло. Чому стосунок із Богом є нашим єдиним стабільним «живленням» і як нам готуватися до зустрічі тих, хто повернеться з фронту? Читайте про духовні висновки та практичні поради для кожного українця.
Як вимірює нас світ і як бачить нас Господь Бог? Мудрість завжди вміє любити, а справжня любов завжди мудра. Біблія показує дорогу до мудрості, і цією дорогою є молитва. Щоденно просити про дар Божої мудрості для пізнання Божої волі та виконання її у співпраці з Господом, Який завжди більший за людину і праведний, — до цього запрошує отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії.
У Бога завжди присутнє логічне мислення, починаючи від сотворення світу, гармонії й порядку. Важливо свідомо розуміти, з чим ми боремося, коли це може статися і як має настати перемога. Плоди Духа Святого — мир, радість у серці, щастя — це те, що ми хочемо бачити в нашому майбутньому. Для цього в Україні має запанувати Господь Бог. Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, виголошує катехизу про логіку в Божому діянні, акцентуючи увагу на власних діях задля пізнання плодів.