Служіння ближньому у Новому завіті

Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі.
І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом.
І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо.
А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений.
Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи.
А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі:
І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?
Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?
Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?
Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого:
Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.
Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили!