Спомин всіх померлих вірних, - коментар Євангелія дня

 І Він запитав: «Де ви його поклали?» Йому відповіли: «Господи, іди поглянь!» Ісус заплакав. А юдеї загомоніли: «Дивись, як Він любив його!» Деякі з них зауважили: «Хіба не міг Той, хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?» Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. Ісус промовив: «Відваліть камінь!» Марта, сестра померлого, сказала Йому: «Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!» Ісус їй відповів: «Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити — побачиш Божу славу?» Відвалили камінь від печери. Ісус звів очі вгору й промовив: «Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!» Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: «Лазарю, вийди сюди!» І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: «Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити». Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.