Україна в другій половині XVII століття. Руїна

В програмі дали поняття неоднозначності терміну “руїна” щодо періоду другої половини XVII cт. Саме таку назву впроваджує в історичну науку видатний український та російський історик XIX ст. Микола Костомаров. Деякі сучасні історики, зокрема Володимир Голобуцький, характеризують Руїну як найтяжчий період історії України, з вичерпаністю енергії і стомленості народних мас у боротьбі за конструктивні національно-політичні та соціальні ідеали, зажерливістю та безідейністю більшості проводирів.

Натомість історик Тарас Чухліб вважає, що Гетьманщина цієї революційної доби переживала нормальне державно-політичне становлення, оскільки державність, моделі соціально-економічних відносин, нові інституції не зникли та навіть більше — незважаючи на розкол двох гетьманств, лівобережна частина проіснувала як автономна частина Російської імперії аж до 1764 р.

Тож слухачі прослухавши програму можуть дізнатися щодо:

- смерті Богдана Хмельницького, його бажання закріпити політичну владу в Гетьманщині за своїми нащадками;

- неоднозначності діяльності Юрася Хмельниченка (на світлині) та як завершилось життя “спадкоємця славетного Богдана”;

- гострої й кривавої боротьби за владу між старшиною, орієнтацію на Річ Посполиту чи Московію, повстання Пушкаря та Барабаша, гетьманів цієї доби, поступовий розкол України на Лівобережну та Правобережну частини;

- закріплення розколу України за Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686), Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої;

- передачі Київської митрополії в підпорядкування Московському патріархату.