Які небезпеки несе в собі клерикалізм?
"Йшов 1989 чи 1990 рік. Це була осінь, вересень місяць, трішки прохолодно. Ми з моїм товаришем прибули у Львів, я ще не був душпастирем, але вже проходив формацію на Неокатехуменальній дорозі. Ми мали завдання: євангелізовувати усіх хто нам трапиться.
Ледь моросив дощик. Щойно ми вийшли з потягу, як побачили промовисте оголошення для іноземців: Всі мають зареєструватися у триденний термін! Куди йти і де шукати міліцію - ми не знали! Якось знайшли потрібний храм - катедру Успіння Пресвятої Діви Марії. Парафіяльний священник кудись поспішав і відмовився нам допомогти попросивши...прийти на наступний день. Хоча попередньо було домовлено про житло та нічліг. Це був показовий випадок клерикалізму. Сутеніло. Ми залишились на вулиці! Почали нервувати, бо з'явилась небезпека не здійснити нашу місію!
Прогулюючись ми зайшли у якийсь парк. Я тоді (1990 рік, - Авт.) ще мав звичку палити. І що цікаво, це мені тоді допомогло! Сторож побачивши, що маю цигарки, а вони на той час були в дефіциті, підійшов попросив закурити. Я поділився, ми почали говорити. Виявилось, що ми перебуваємо на території Личаківського цвинтаря. Чоловік люб'язно надав нам своє житло - сторожову хатку. Це були маленькі та скромні апартаменти у яких ми і заночували. Просто на підлозі, зате нам було тепло і затишно! Врешті, нам вдалося вчинити задумане: ми багато євангелізовували, зокрема і священникам. Важко проповідувати отцям. Вони думають, що все знають!
Один випадок особливо мені закарбувався в пам'яті. Це було в Австрійському Зальцбурзі. Ми завітали у красивий, модерний храм. Один священник почувши наші прості слова, наскільки мені дозволяли знання німецької, про Божу любов кудись побіг. Потім повернувся з дрібними купюрами і заходився вмовляти нас їх взяти, мотивуючи це тим, що він за все своє душпастирське життя ніколи не чув, що Бог його любить! Священники насправді, також, потребують таких слів!" - наголосив отець Міхал Бранкевич.
Чого ми боїмося, і що є джерелом нашого страху? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, запрошує нас до співпраці із Богом у святому часі Адвенту над тими сферами життя, де нам ще бракує віри.
У ранковій катехезі на Радіо Марія отець Ромуальд Загурський, священник з Конотопа, розповів про служіння Римо-католицької парафії на прифронтовій території, про прихисток у храмі під час окупації та про харитативну працю, яка триває досі. Священик поділився, де знаходить сили серед виснаження війни, наголошуючи: «Адорація і спорт рятують мене — це простір, де я знову знаходжу мир у серці».
У денній катехезі на Радіо Марія кармеліт о. Віталій Козак розкриває тему жіночої ідентичності у Божому задумі, спираючись на антропологію святої Едити Штайн. Священник показує, як біблійні жінки — від Єви до Богородиці — явили світові надію, глибину та неповторний образ Божої присутності.
Про Марійну побожність: через Марію, як Марія і з Марією, розповідає настоятель парафії Архангела Михаїла (м. Павлоград) отець Матеуш Годек.
"Сьогодні слова Ісаї звучать із особливою силою для нас. Ми, як і стародавній Ізраїль, досвідчуємо руйнування", - отець Костянтин Морозов, настоятел парафії Матері Божої Ангельської у м. Вінниця.