Які небезпеки несе в собі клерикалізм?
"Йшов 1989 чи 1990 рік. Це була осінь, вересень місяць, трішки прохолодно. Ми з моїм товаришем прибули у Львів, я ще не був душпастирем, але вже проходив формацію на Неокатехуменальній дорозі. Ми мали завдання: євангелізовувати усіх хто нам трапиться.
Ледь моросив дощик. Щойно ми вийшли з потягу, як побачили промовисте оголошення для іноземців: Всі мають зареєструватися у триденний термін! Куди йти і де шукати міліцію - ми не знали! Якось знайшли потрібний храм - катедру Успіння Пресвятої Діви Марії. Парафіяльний священник кудись поспішав і відмовився нам допомогти попросивши...прийти на наступний день. Хоча попередньо було домовлено про житло та нічліг. Це був показовий випадок клерикалізму. Сутеніло. Ми залишились на вулиці! Почали нервувати, бо з'явилась небезпека не здійснити нашу місію!
Прогулюючись ми зайшли у якийсь парк. Я тоді (1990 рік, - Авт.) ще мав звичку палити. І що цікаво, це мені тоді допомогло! Сторож побачивши, що маю цигарки, а вони на той час були в дефіциті, підійшов попросив закурити. Я поділився, ми почали говорити. Виявилось, що ми перебуваємо на території Личаківського цвинтаря. Чоловік люб'язно надав нам своє житло - сторожову хатку. Це були маленькі та скромні апартаменти у яких ми і заночували. Просто на підлозі, зате нам було тепло і затишно! Врешті, нам вдалося вчинити задумане: ми багато євангелізовували, зокрема і священникам. Важко проповідувати отцям. Вони думають, що все знають!
Один випадок особливо мені закарбувався в пам'яті. Це було в Австрійському Зальцбурзі. Ми завітали у красивий, модерний храм. Один священник почувши наші прості слова, наскільки мені дозволяли знання німецької, про Божу любов кудись побіг. Потім повернувся з дрібними купюрами і заходився вмовляти нас їх взяти, мотивуючи це тим, що він за все своє душпастирське життя ніколи не чув, що Бог його любить! Священники насправді, також, потребують таких слів!" - наголосив отець Міхал Бранкевич.
У межах великого циклу катехез святого Івана Павла ІІ про тіло отець Олександр Кушта роздумує над біблійним баченням людини та подружньої любові. Священник наголошує, що людське тіло відкриває особистість і покликане бути свідком дару любові, а не рабом інстинктів.
На хвилях Радіо Марія ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії владика Станіслав Широкорадюк говорить про головні уроки війни — від сили молитви до ціни свободи. У катехезі прозвучали чесні роздуми про віру в окопах, єдність українців і духовні виклики, які стоять перед нами сьогодні.
У програмі «У ваших намірах» з нагоди Національного дня молитви поговорили разом з о. Міхалом Бранкевичем, духовним отцем дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», про молитву як спосіб з’єднання з Богом-Творцем. Священник звертає увагу на те, що молитва з’явилася відтоді, як людина отримала від Бога свідомість та свободу.
Війна — це не лише лінія фронту, а й глибока трансформація людського духу. У четверту річницю повномасштабного вторгнення єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук у ефірі Радіо Марія роздумує над тим, як страждання навчили нас бачити справжнє світло. Чому стосунок із Богом є нашим єдиним стабільним «живленням» і як нам готуватися до зустрічі тих, хто повернеться з фронту? Читайте про духовні висновки та практичні поради для кожного українця.
Як вимірює нас світ і як бачить нас Господь Бог? Мудрість завжди вміє любити, а справжня любов завжди мудра. Біблія показує дорогу до мудрості, і цією дорогою є молитва. Щоденно просити про дар Божої мудрості для пізнання Божої волі та виконання її у співпраці з Господом, Який завжди більший за людину і праведний, — до цього запрошує отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії.