"Сатана багато попрацював, щоб відокремити віру. Люди щось шукають і не знаходять. Роблять те, чого в серці не бажають робити, але роблять", - про пошук Євангелія як сили, яка повертає життя, говорить в катехизі о. Роман Братковський, лідер харизматичної спільноти "Галилея", священник парафії Преображення Господнього УГКЦ, с. Преображенка Дніпропетровської області.
"Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо - сила Божа на спасіння кожному, хто вірує" (Рим 1:16). Сила, в якій ми ходимо як віруючі, як християни, як тіло Христове - це сила, яка змінює світ, відповідає на виклики сучасності, але вона недооцінена віруючими та Церквою в наш час хаосу і війни.
Ісус каже: "Прийдіть до Мене усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас" (Мт 11:28). Як практично застосувати ці слова сьогодні до сучасного світу, до українця, до того, хто в полоні чи на передовій? Отець Роман пропонує нам розглянути теорію хвилі як метод впливу на людину. У раю людина відчувала мир, спокій, любов. Ми були на хвилі з Богом і були щасливі. Гріх - це нелюбов, коли я не люблю Бога. З того часу, як ми прийняли гріх, ми перемкнулись на іншу хвилю, яка має руйнівну силу: біль, страждання, гнів, депресія, насильство, руйнація. Євангеліє - це не абстрактна картина, це не просто релігія, це не історія. Євангеліє - це сила Божа, яка може "витягнути" нас сьогодні! Коли ми говоримо, за словами стоїть звук - вібрація, яка повертає нас до того образу в раю, на який ми були сотворені Богом.
У програмі на Радіо Марія настоятель парафії в Томашполі та модератор Руху Назаретських Родин отець Станіслав Свурка разом із сестрою Люциною роздумують над глибинним значенням свята Воздвиження Всечесного Христа. Як у темний час війни віднайти Боже світло, пробачити важкі образи та піднятися до вищого рівня любові до Бога й ближнього за прикладом Страждальної Діви Марії.
О. Кшиштоф Бузіковський, ОМІ, говорить про духовне значення страждань Богородиці. Марія була приниженою і через свою віру та любов розділила земну долю Ісуса, живучи в бідності та соціальному неприйнятті. Меч, який прошив серце Діви Марії, символізує не лише момент розп'яття, а й увесь її життєвий шлях, сповнений випробувань.
"Лінь у контакті та спілкуванні з Богом породжує те, що ми починаємо любити самих себе і поклонятися собі як ідолу, - застерігає о.Міхал Бранкевич в програмі "У ваших намірах" від наслідків одного з головних семи гріхів та наголошує, - так ніколи не будеш правдиво задоволений самим собою і своїм життям".
Як народжується покликання до богопосвяченого життя? Що може стати моментом особистого навернення? Чому обіти чистоти, убогості та послуху — це не обмеження, а щоденний вибір близькості з Богом? І що означає насправді «померти для себе» заради служіння іншим? Про це — у розмові з монахинею Місійного Згромадження Сестер Служниць Святого Духа Іреною Примак.
У цій катехизі о. Андрій Педай, директор БФ "Карітас Спес - Київ", вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в м. Києві, знайомить нас одразу із трьома італійськими святими: "святим робітником", "блаженною хворою на рак кісток" та "сліпою прикутою до ліжка, до якої ходять за порадою". Священник наголошує, що Бог виявляє себе в немічності, а метою нашого життя не може бути здоров'я, успіх чи кар'єра. Святість не походить з досконалості й знання, це спосіб життя у відданості Ісусу. Найважливіше, дозволити Богу себе вести.