«Величає душа моя Господа»

Почитання  Діви Марії є широко розповсюдженим феноменом як в Західній так і в Східній Церквах. Історична наука говорить, що почитання Діви Марії розвинулося, починаючи від Собору в Ефесі у 431, коли Марія була проголошена Теотокос, тобто Богородицею або Матір’ю Божою.  Насправді, свідоцтва вже перших віків християнства свідчать про те, що почитання Діви Марії було розвинене вже на самому початку історії Церкви.  
 Гімн «Магніфікат» є типовим біблійно-літургійним гімном першої християнської спільноти. Саме в цьому гімні Діва прославляє Господа за «великі діла», що Він вчинив в Ній заради спасіння людини.  Можемо з певністю стверджувати, що почитання Діви Марії не походить від якоїсь людської мудрості або від пастирської необхідності, але воно має своїм джерелом Боже Одкровення та досвід першої християнської спільноти.
 Єлизавета, вигукуючи своє звернення до Марія, говорить про Марію Gebîrâ. В єврейському народі цей термін означав МАТІР ЦАРЯ, яка мала особливий статус та особливі привілеї. На відміну від жінки царя, цариця-мати мала своє юридичне становище під час правління свого сина. Адже ми знаємо, що жінок у царів було багато, а матір залишалася одна. Тому, якщо Єлизавета під впливом Духа Святого звертається до Марії як до цариці, то відповідно Богородиця має цей статус в часі правління царя, Свого Сина.
 Про Ісуса написано, що Його царювання повіки, відповідно вшановувати Марію як царицю людство буде повіки. Цікаво, якщо Боже Слово в гімні «Величає душа моя Господа» говорить, що всі покоління будуть вшановувати Марію, то звідки беруться сумніви щодо доцільності її визнання?