"Вони хочуть нас скупчити в місті, щоби по нашим полям бігали кабани та зайці, а ми не мали права їх чіпати. Курка і картопля, справжня віра і молитва нас спасуть", - про Великий RESET та місце людини у світі закликає нас задуматися сьогодні брат-капуцин Матвій Стибурський, парафія Святої Діви Марії Ангельської, м. Вінниця.
Як християни ми маємо знати, що відбувається у світі. Віра наша розумна, а розум освітлений Духом Святим і показує, як нам реагувати на події, що творять історію.
Переломним моментом у світі стала COVID-пандемія. "Великі люди світу" зробили певний експеримент над усім людством. Вони побачили, що реальне життя можливо перенести у віртуальний світ. Запровадили повний контроль над людиною: локдаун, комунікація та задоволення потреб через інтернет, заборона згромаджень. У Ватикані Літургія Великої Суботи вперше відбулася без участі людей. Примусове щеплення створило поділ між людьми: ті, хто був "за", і хто - "проти". Задум експерименту вдався, люди піддались через страх перед смертю від хвороби.
У час піку пандемії у 2020 р. Клаус Швабер у Німеччині проголошує Великий RESET, що в перекладі з англійської означає "перезавантаження". Його ще називають маніфестом: "Нам треба продовжувати контролювати боротьбу проти пандемії, відновити світову економіку, обмежити до нуля кількість вуглекислого газу, зберегти екологічну рівновагу, зменшити відстань між бідними та багатими". З метою запровадження цих ідей Клаус почав збирати в Давосі людей-бізнесменів, голови держав і виховувати "лідерів світу". У своїй книжці він передбачає, що переломний рік для світу буде 2025-й. Контекст RESET-у є таким: Земля - наша мати, а людина - та, яка шкодить планеті. Утопія без Бога - новий соціалізм. Сотворення нового світу, де людина буде на другому місці після штучного інтелекту. 3D-технології, чіпи в людському організмі, контроль людини через комп'ютери - це є метою Великого RESETу - четвертої технологічної революції, за Клаусом Швабером. Церква має конфлікт із Великим RESETом, що є антихристиянською цивілізацією.
У день спомину Пресвятої Діви Марії Розарію Вісвальдос Кульбокас, Апостольський нунцій в Україні, поділився особистим досвідом молитви Святого Розарію, згадуючи історію цього дня 1751 року, коли християнський флот переміг у війні завдяки ініціативі Папи Пія V і молитві Розарію. Архієпископ зазначає важливість сили віри під час молитви і непасивність, а головним наміром молитви Розарію має стати: полюбити Таємниці, щоб з'єднатися з Богом серцем і думками.
Звідки в людині прагнення щастя? Що означає мати чисте серце та бути миротворцем, коли навколо триває війна? Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує роздуми про Вісім Божих Блаженств та запрошує розпізнати, де шукаємо справжнього щастя.
О.Петро Балог ОР розповідає, які титули Богородиці догматично підтверджені. Згідно з доктринальними роз'ясненнями Ватикану (зокрема Дикастерією віровчення), Марія не є співвідкупителькою, оскільки єдиним Спасителем і Відкупителем людства є Ісус Христос. Інші ж поширені у католицькій Церкві титули Марії, як наприклад "посередниця" є прийнятими.
У чеговій катехизі з циклу "Духовне паломництво до Святої Землі" о. Гжегож Вавжиняк розповідає про постать Самсона. Його історія описана у 13-16 розділах Книги Суддів. Він був назореєм та отримав благословіння від Бога - надзвичайну силу. Попри зовнішні знаки посвячення Богові, його серце було прив'язане до насолод та власних бажань.
"Можна використовувати гнів у єдиному випадку - коли переживаємо емоцію гніву для боротьби із ворогами нашої душі", - о.Міхал Бранкевич говорить у програмі "У ваших намірах" про гнів. Для чого Господь дає нам цю емоцію, і як бачити силу Бога та можливість вибору, коли диявол провокує.