Від медицини до монашества: історія Сергія Барнича

Серце як центр життя: Шлях лікаря до священства

Сьогодні, коли Україна переживає випробування війною, духовні орієнтири стають фундаментом для виживання та відродження. Програма «В родині Радіо Марія» представила слухачам історію 25-річного Сергія Барнича, вихідця із Закарпаття, чиє життя поєднало в собі дві шляхетні місії: медицину та духовне служіння.

Покликання, що жевріло з дитинства

Сергій закінчив Національний медичний університет імені О. О. Богомольця та розпочав інтернатуру з ортопедії і травматології. Проте покликання до священства, за його словами, «жевріло» в ньому ще з десятирічного віку. Визначальну роль у його виборі відіграло знайомство зі згромадженням священників Найсвятішого Серця Ісуса (отців-серцанів). Цікаво, що знайомство відбулося через побутові обставини: будучи студентом, Сергій шукав дешеве житло і знайшов гуртожиток при парафії в Ірпені, яким опікувалися отці-серцани.

Місія на Сході: Ізюм та Костянтинівка

 Досвід Сергія — це не лише молитва, а й активна дія. Під час повномасштабного вторгнення, ще навчаючись в університеті, він поїхав на деокуповані території. У розбомбленій лікарні Ізюма він допомагав медичному персоналу, а згодом працював перекладачем та асистентом у польовому госпіталі в Костянтинівці. Саме там він відчув, наскільки важливою є присутність Бога серед страждань: «Ця земля після нашої перемоги є землею місії, де Ісус Христос хоче приносити своє серце».

Богослов’я «репарації» та Серце Ісуса

 Як майбутній священник-серцанин, Сергій наголошує на важливості харизми репарації — відновлення та відбудови того, що було зруйноване. В умовах війни це поняття набуває особливої глибини: це не лише про виплати за збитки, а про духовне зцілення зранених людей. Серце, з медичної точки зору, є автономним двигуном життя, а з духовної — місцем, де синтезуються всі думки, емоції та ідеї людини.

Плани на майбутнє: Лікар тіл і душ

Зараз Сергій перебуває в Португалії, де разом із однодумцями з Бразилії, Хорватії та Венесуели готується до перших обітів. Його мрія — повернутися в Україну після завершення формування, закінчити медичну інтернатуру та служити своєму народові і як священник, і як лікар.