Він знав: Діва Марія - завжди перемагає!

„Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною,
як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його.”
(Одкр. 3,21)

14 серпня у церковному календарі є свято св. Максиміліанa Марія Кольбе, пресвітера і мученика… Багато кому відомо, що св. Максиміліан Марія Кольбе – це польський святий францисканець, який помер у концтаборі Аущвіц…

У 1971 році Папа Павло VI зарахував Максиміліана Марія Кольбе до лику блаженних у присутності 150 тис. осіб, серед яких був Франтішек Гаєвнічек, за якого він віддав своє життя. 10 жовтня 1982 р. Папа Іван-Павло II на площі св. Петра у Римі в урочистій обстановці під оплески 200.000 віруючих офіційно зарахував Максиміліана Кольбе до лику святих мучеників, назвавши його мучеником любові.

Найважливіше, що можна сказати про нього, це те, що він був справжнім послідовником засновника ордену, до якого вступив – св. Франциска з Ассізі. Так само як він, св. Максиміліан був радикальний у своїх судженнях і дуже вимогливий до себе і своїх братів Францисканців. Ось як він казав:

«Чи давання доброго прикладу є обов’язком? Так! Усі, хто нас оточують, мають право вимагати і прагнути доброго прикладу. Кожен з нас, хто поводиться інакше, грішить не тільки проти Бога, але і проти ближніх. Так він спричиняє гріхи інших.»

Так само як св. Франциск , він усе своє життя практикував скрайню вбогість, але для Непорочної не шкодував нічого, прагнув використовувати найсучасніші засоби техніки, щоб якнайкраще поширювати хвалу і честь Непорочної Діви Марії. Бо так само як св. Франциск ,о. Максиміліан був завзятим шанувальником Непорочної Діви Марії. Наслідував Її чесноти, мав за приклад, вважав Її Матір’ю і єдиною рятівницею людей у різних життєвих перипетіях, Тою яка нас любить беззастережно, розуміє і завжди підтримує.

І, напевно, не випадковим було те, що день його смерті, 14 серпня, це переддень урочистості Внебовзяття Богородиці!

Історія смерті чи народження св. Максиміліанa Марія Кольбе?

Св. Максиміліан Марія Кольбе жив любов’ю до Марії і вмирав з любов’ю до Неї…

17 лютого 1941 р. гестапо заарештувало о. Максиміліана Кольбе і ув’язнило у варшавську в’язницю Павяк. 25 травня того ж року його було переведено до концтабору Аушвіц.

До хворого на туберкульоз о. Максимілана (у нього була тільки одна легеня) есесівці ставились зневажливо: били, примушували бігом носити непосильні вантажі, але францисканець не тільки зберігав силу духу, а й допомагав іншим, як міг. Щоб мати мати можливість благословляти померлих в’язнів, яких виносили з бараку, він сам попросив відвести йому місце в найбруднішому місці приміщення — біля дверей, де стояв туалет. Навіть у таких нелюдських умовах о. Максиміліан продовжував свою пастирську діяльність — втішав, хрестив, сповідав, пошепки здійснював богослужіння.

У липні 1941 року з блоку № 14, в якому жив отець Максиміліан, зник ув’язнений. За кару і як пересторогу для інших втікачів гестапівці вибрали 10 ув’язнених, які мали вмерти голодною смертю у блоку № 13. Коли заступник коменданта табору оберштурмфюрер СС Карл Фріч (Karl Fritsch) перелічував ув’язнених на страту один із них, польський сержант Франтішек Гаєвнічек (Franciszek Gajowniczek) плачучи сказав: «Невже я більше не побачу дружину і дітей? Що ж тепер з ними буде?». І тоді Кольбе вийшов зі строю і запропонував Фрічу своє життя в обмін на життя Гаєвнічека, заявивши, що він «католицький священник, старий і хоче вмерти за нього, бо він має жінку і дітей». Жертва була прийнята.

Уже перебуваючи у смердючій камері, приречений на голодну смерть, о. Максиміліан, продовжував підтримувати товаришів, які були з ним. Свідок їх смерті, в’язень Бруно Борговець, який вийшов живим з концтабору, дав такі свідчення у 1946 р.:

«Спочатку в’язні кричали з розпачу і проклинали Бога. Під впливом отця Кольбе почали молитись і співати пісні до Пречистої Діви. Монах додавав їм отухи, сповідав і підготовував до смерті. Стоячи на колінах, він спокійно дивився доброзичливим поглядом на есесівців, які приходили оглянути бункер».

Приблизно 1 серпня почалась ця тортура, а 14 серпня (через два тижні!), Кольбе і троє інших смертників були ще живі. 14 серпня 1941 р., напередодні свята Внебовзяття Діви Марії, кат Аушвіца, Бок, отримав наказ негайно покінчити із в’язнями. Кольбе і його трьох товаришів було страчено, їм була введена ін’єкція фенолу. Наступного дня тіло Максиміліана Кольбе піддали кремації, а прах розвіяли за вітром.

Любов, яка перемагає ненависть і смерть?

Нещодавно місце страти св. Максиміліана відвідав Генеральний Міністр о. Карлос А. Тровареллі OFMConv. Ось, що він сказав перебуваючи там:

„Ми знаходимося перед будинком, де розташований бункер, в якому померли св. Максиміліан і дуже багато інших людей… Це дивне місце, бо хоча є воно місцем смерті, проте першим, що я тут відчув, була найбільша любов. Це так, немовби та велика любов св. Максиміліана залишалася у повітрі, перемішана з холодним повітрям і понурим виглядом бункера. Це велика таємниця, тому що ця любов є Любов’ю, яка пишеться з великої літери, є Любов’ю Господа”.

Така Любов, писана з великої літери не живе для себе, а тому возноситься не тільки понад свої натуральні потреби, але понад усе, що тлінне, бо підтримує її віра в Творця…

Слyжінню такій Любові св. Максимiлiан віддався без решти. З любові до Марії в час нелюдських випробувань він не пощадив навіть свого життя , віддаючи його, як мати за свою дитину…

Св. Максимiліан, вибираючи смерть за батька сім’ї і не перестаючи вибачати своїм кривдникам, молився за них і відважився на життя любов’ю. В час коли Любов не тільки була відкинута але й заперечене її існування, перекреслена і навіть замінена ненавистю, він як св. Франциск не чекав любові від інших, а давав її.

Звідки св. Максимiлiан черпав сили?

У Марії, у якої о. Максиміліан вчився «регули» Любові. Адже Марія за свого життя пройшла через випробування, серед яких була смерть Єдиного Сина, свідком якої Вона була, стоячи під Хрестом. Але самовіддана любов до Бога допомогла Їй вірити до кінця, пробачити кривдникам і молитись за тих, які нищать Любов, бо бо «не знають, що чинять вони!» (Лк. 23, 34).

Життя св. Максимілана, яке цілком і беззастережно було посвячене Непорочній, є виразним свідоцтвом і виконанням слів Ісуса Христа: «Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів свою душу» (Йн. 15,13). Св. Максиміліан говорив, що «тільки Любов є творчою». Звичайно ж він мав на увазі безмежну Любов Божу, з якої народжується любов до ближнього і навіть до ворогів. Саме ця любов дала йому сили залишитись людиною в нелюдських умовах.

О. Карлос А. Тровареллі OFMConv Генеральний Міністр Францисканського Ордену заохочує усіх нас жити прикладом св. Максиміліана у щоденних випробуваннях: „Нехай він надихає також нас, щоб ми були свідками тієї Любові та були спроможні скласти дар зі самих себе. Це є найкраще послання, яке ми в змозі дати світові.”

Св. Максиміліан був впевнений, що Марія завжди перемагає
і Вона перемогла в його серці. Перемогла могутньою силою Любові!
Чи переможе Марія в наших серцях?

Текст: https://antoni.lviv.ua/uk/c%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BD-%D1%81%D0%B2-%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BDa-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B5-%D1%96-%D1%81/