В ранковій Катехезі отець Вальдемар Павелець розпочинає коментувати другу Енцикліку Папи Бенедикта XVI "Spe salvi" (Спасенні надією).
Перш ніж приступити до цих питань, що особливо хвилюють нас сьогодні, слід ще уважніше прислухатися до свідоцтва Біблії про надію. «Надія» - дійсно центральне слово біблейської віри, причому в деяких віршах слова «віра» і «надія» постають взаємозамінними. Скажімо, Послання до євреїв тісно пов'язує «повноту віри» (10,22) з «непохитним визнанням надії» (10,23). І також Перше послання Петра закликає християн бути завжди готовими дати відповідь щодо логосу - сенсу і підстави - їхньої надії(пор. 3,15), «надія» є еквівалентом слова «віра». Про те, наскільки визначальним для свідомості перших християн був факт отримання в дар достовірної надії, свідчить порівняння християнського буття з життям до прийняття віри або зі становищем прихильників інших релігій. Павло нагадує ефесянам, що до їх зустрічі з Христом вони «не мали надії і були безбожниками в світі» (Еф. 2,12). Певна річ, він знає, що у них була релігія, «боги», але вони виявилися сумнівними, а суперечливі міфи не вселяли ніякої надії. Поклоняючись «богам», ефесяни залишалися «безбожниками» і тому перебували в темному світі з неясним майбутнім. «In nihil ab nihilo quam cito recidimus» («Як скоро з небуття ми повертаємося в небуття»)1, - гласить епітафія тієї епохи, і за цими словами, поза сумнівом, криється те, на що вказує Павло. У цьому ж сенсі він каже до солунян: Ви не повинні «сумувати, як інші, ті, що не мають надії» (1Сол. 4,13). І тут той факт, що в християн є майбутнє, вказує на їхню відмінність від інших людей: вони не знають, що саме їх чекає, але відають, що їхнє життя не розчиниться у порожнечі. Лише коли майбутнє визначене як позитивна реальність, тоді і сьогодення стає гідним, щоб жити ним. Отже, тепер можна сказати: християнство було не тільки «благою вісткою», передачею невідомих досі відомостей. Кажучи сучасною мовою, християнська вістка не просто «інформативна», а й «перформативна». Тобто Євангеліє - не тільки повідомлення того, що слід знати, але звістка, що породжує події і міняє життя. Похмурі брами часу, брами в майбутнє, були розкриті. Той, хто має надію, живе інакше; йому подароване нове життя.
Перший розділ Енцикліки Папи Бенедикта XVI "Spe salvi" (Спасенні надією)
Слово "чудо" доволі популярне. Але що воно означає для християн і для чого нам потрібні чудеса? Чи зріла віра може бути пов'язана з чудесами? На ці та інші питання відповідає в катехизі о. Андрій Пальчик, настоятель громади Матері Божої Чудотворного медальйона, м. Мерефа Харківської області.
Це підсумкова катехиза отця Віталія Козака із циклу "Молитва - історія дружби". Цикл передбачав ділення досвідом духовності, зокрема молитви святої Терези з Авіли. У цій серії священник робить синтез понад двадцяти програм. Катехит ще раз пригадує слухачам слова Терези: "Ставте Ісуса перед собою, розмовляйте з Ним як з другом. Бог говорить в тиші".
Брат-капуцин Олександр Могильний у катехизі розповідає, як, наближаючись до пасхальних свят, можна пережити зустріч з Богом, зустріч, яка змінить життя людини.
Ієрей ПЦУ, отець Петро Лопатинський, продовжує коментувати древній християнський рукопис "Послання до Діогнета", в якому йдеться про християн та їх адаптацію в тогочасному суспільстві. Приблизний час написання цього тексту - ІІ століття.
Отець Андрй Безкорованйний, префект Вищої духовної семінарії св. Йосифа у Львові-Брюховичах, розповідає про гріх та навернення до Бога на основі притчі про блудного сина.