Владика Мечислав МОКШИЦЬКИЙ відвідав найвизначніші місця поклоніння Лівану

Варто відзначити, що графік був дуже інтенсивним. Судіть самі: спочатку єпископ разом з послом Польщі в Ліван паном Войчехом БОЖЕКОМ з нагоди 20 річниці приїзду понтифіка до Лівана дивилися на стенди Йоана Павла ІІ, потім митрополит виступив на конференції єпископів попросивши ієрархів про молитву за Україну в часі війни. Єпископи з місця підтримували і викрикували, що вже давно моляться за нашу державу. Після закінчення доповіді голова маронітської спільноти в Україні Еліас САССІН подарував Патріарху Бутросу Башару аль-Раї цінні подарунки: герб україно-ліванської дружби та фотоальбом. Підготовкою матеріалів aктивно займалась і Радіо Марія. Пан Еліас ще раз попросив патріарха про священиків для маронітів в Україні.
Першим виїздом на другий день владики - стала  місцину Джубейль (грецькою – Біблос), це старовинне фінікійське поселення. Там знаходиться храм святого Йоана Марка, євангелиста. На сьогоднішній день він має 9 вікову історію. Знаємо, що як говорить Церква, Марко де-який час жив у цьому місті. Неподалік храму, відбулася зустріч архієпископа з монахами святого Маруна. На чималу парафію (кілька тисяч) богопосвячених осіб 8-ро. Шість з яких служать при парафії, решта здебільшого займаються дитячими і молодіжними групками на виїздах. Власне, на відстані пару десятків метрів знаходиться монастир Ордену святого Марона,  де владика трішки згодом подарує монахам образки з мощами святого Йоана Павла ІІ. Ченці не залишилися в боргу: вони подарували мощі святого Шарбеля всій делегації. 
Шкода, що часу на тривалу розмову не було. Практично одразу його преосвященство відбув у каплицю святого Шарбеля. Вона знаходиться на високогір'ї, там майбутній святий прожив свої останні 23 роки життя. Владика, і невеличка делегація мали змогу зайти у невеликі келії побудованою з каміння, де молився, жив і спав святий Шарбель. Вийшовши з келії, і пройшовши метрів сто з гори ми опинилися в храмі. В ньому нас чекали майбутні монахи, сьогоднішні постулянти, молоді хлопці і дівчата. Всі вони були одягненні у небесно-голубі ряси. З постулянтами ми прийняли участь у Літургії.
Архієпископ співслужив Євхаристію з Генеральним настоятелем Ордену святого Марона отцем Німаттуллою аль-Хашимом. Отець запам'ятався нам блискавичною ерудицією і надзвичайно позитивним настроєм. Він майже цілий день супроводжував Львівського митрополита й розповідав про маронітських святих. В часі проповіді владика Мечислав говорив молодим кандидатам до чернечого життя про святого Йоана Павла ІІ. Розповідь була сконцентрована на те, яким Папа був молільником. Як він молився, і наскільки сильно концентрувався на діалозі з Богом. Після завершення Літургії  архієпископ залишився помолитися біля гробу святого Шарбеля. Якщо в деталях описувати всі діалоги, і приємні моменти, цей короткий репортаж розтягнувся б на ціле ессе. Тому стисло опишу зустрічі. Продовжив архієпископ подорож візитом до монастиря святої Рафки. Це найбільша свята Лівану! Вона жила два сторіччя тому. Мала містичні переживання. Відчувала біль Ісуса Христа. Знаменитий є її опис шостої рани Спасителя. Та рана утворилася внаслідок несення хреста. Дуже сімволічним був візит архієпископа, бо саме Йоан Павло ІІ КАНОНІЗУВАВ святу Рафку на початку 2000-х. Монахині подарували митрополиту мощі святої Рафки, а владика презентував мощі ПАПИ-слав'янина.  Подолавши пару кілометрів далі високогір'ям ми опинилися в місцині, що відоме завдяки Німаттуллі аль-Хардіні та Стефану Нехме. Не затримавшись там аж надовго його преосвященство відвідав монастир Ордену Святої Родини, де похований духовний отець сучасного Лівану, Патріарх Еліас Хоаєка.  Наша вечеря відбулася в резеденції Апостольського Нунція в Лівані архієпископа Ґабріелле Джордано Качча. Він частував делегацію на чолі з митрополитом смачною їжею. Крім того, ми мала змогу оглянути в деталях новозбудовану нунціатуру. Звідти відкривається чудовий краєвид на статую Матері Божої Харіси, під покровом Якої перебуває Ліван. Ця величезна, сліпучо-біла статуя була зведена на честь 50 річниці проголошення Догмату про Непорочне зачаття Богородиці (1904 рік).Біля 23.00 його преосвященство прибув у патріархію, місце відпочинку перед тим, як на наступний день провести низку захоплюючих зустрічей.

Автор матеріалу висловлює ВЕЛИЧЕЗНУ подяку маронітській спільноті за організацію поїздки.