Все Писання - натхненне Богом!

11. Божественно об'явлені істини, які містяться і викладені у Священному Писанні, були записані під натхненням Святого Духа. Свята Мати-Церква, згідно з апостольською вірою, визнає священними і канонічними усі книги Старого та Нового Завіту, з усіма їхніми частинами, бо, написані під натхненням Святого Духа (пор. Йо. 20:31; 2 Тим. 3:16; 2 Пт. 1:19-21, 3:15-16), вони мають автором Бога і як такі були передані Церкві[17]. Для творення Священних Книг Бог вибрав людей і Сам діяв у них та через них[18], щоб вони, послуговуючись власними здібностями і силами[19], як справжні автори, передали на письмі усе те й лише те, що Він бажав[20].
Оскільки все, що стверджують священні автори, тобто агіографи, слід вважати таким, що стверджене Святим Духом, то треба визнавати, що книги Писання впевнено, вірно і непомильно навчають правди, яку Бог для нашого спасіння захотів помістити у Святому Письмі[21]. Тому “все Писання - натхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий” (2 Тим. 3:16-17).


(Спосіб тлумачення Святого Письма)

12. Оскільки Бог у Писанні говорив через людей і на людський лад[22], то тлумач Святого Письма, - щоб збагнути, що саме Бог хотів нам передати, - мусить уважно дослідити, що насправді агіографи намірялися виразити і що через їхні слова Бог зволив відкрити.
Щоб збагнути наміри агіографів, слід, серед іншого, брати до уваги літературні жанри. Адже правду представляють і виражають по-різному в різних текстах: в історичних інакше, ніж у пророчих, ще інакше - в поетичних текстах чи інших способах мовлення. Тож тлумач має шукати сенс, що його агіограф хотів виразити і виразив у конкретних обставинах свого часу і своєї культури, за допомогою властивих його добі літературних жанрів[23]. Для правильного розуміння того, що священний автор хотів висловити у своїх писаннях, слід звернути належну увагу як на звичні та природні для часів агіографа способи відчувати, висловлюватися чи розповідати, так і на загальноприйняті в ту епоху способи спілкування між людьми[24].
Оскільки треба читати і тлумачити Святе Письмо в тому Дусі, в якому воно було написане[25], то щоб вірно видобути сенс священних текстів, слід також із неменшою пильністю звертати увагу на зміст і єдність усього Писання, враховуючи живе Передання всієї Церкви й аналогію віри - тобто пов'язаність правд віри між собою та всього задуму Об'явлення. Тому завданням екзегетів є посилено працювати згідно з цими правилами для глибшого розуміння і викладання Святого Письма, щоб через їхні підготовчі в певному сенсі студії визрівала думка Церкви. Бо все, що стосується тлумачення Писань, підлягає під остаточне судження Церкви, яка виконує Божий наказ і служіння - Боже слово зберігати і пояснювати[26].


(Сходження Божої Мудрості назустріч людині)

13. У Святому Писанні - не порушуючи Божої правди та святості - явлено предивне “сходження” вічної Мудрості, “щоб ми пізнавали невимовну Божу благість і побачили, наскільки Бог пристосувався до нашої мови, турботливо зважаючи на нашу природу”[27]. Справді, Божі слова, виражені людськими мовами, стали подібними до людського мовлення - так само, як колись Слово Одвічного Отця, прийнявши неміч людської плоті, уподібнилося до людей.