Через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, і поширилася чутка, що Він удома. І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово. І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, прокопавши отвір, опустили ложе, на якому лежав паралізований.
Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: «Дитино, прощаються тобі гріхи!» Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: «Чому Він так каже? Богохульствує! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?» І тут же Ісус, узнавши своїм духом, що вони собі так міркують, каже їм: «Що це ви думаєте в серцях ваших? Що легше: сказати паралізованому “прощаються тобі гріхи”, чи сказати “встань, візьми своє ложе і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі», — говорить паралізованому, — «кажу тобі: встань, візьми ложе своє та йди до свого дому!» І той встав і, негайно взявши ложе, вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: «Такого ми ще ніколи не бачили!»
Того часу один із Дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників і сказав: «Що ви хочете мені дати, і я видам Його вам?». Вони ж відважили йому тридцять срібних шекелів. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Того часу Ісус, сівши за стіл зі своїми учнями, стривожився духом, та й засвідчив і сказав: «Воістину, воістину кажу вам, що один із вас видасть Мене!» Учні дивилися один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить.
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, якого Ісус воскресив із мертвих. Там Йому влаштували вечерю, і Марта служила, а Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
Катехеза о. Олексія Самсонова про Понтія Пилата — римського намісника Юдеї, який відіграв ключову роль у засудженні Ісуса Христа. У своїй розповіді отець Олексій окреслив історичну постать Пилата: його характер, жорстокість, нерішучість та політичні мотиви. Особливу увагу було приділено причинам, чому Пилат, попри власні сумніви, таки передав Ісуса на розп’яття — через страх перед юдейським натовпом і бажання зберегти власну владу. Також отець розповів про різні версії смерті Понтія Пилата та згадки про нього в християнському Переданні.
Того часу промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: «Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді ви — Мої учні, і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить». Вони відповіли Йому: «Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками!