Звернутися обличчям до Бога, спалахнути бажанням стати наново Божими дітьми пропонує нам у час Великого посту в катехизі о. Петро Балог, богослов і публіцист, настоятель отців Домініканців у Києві.
Як пережити час Великого посту, щоб радість Воскресіння Христового відбулась? Як виконати духовні постанови та звільнитися від зайвого? Піст здебільшого асоціюється з фізичними обмеженнями: їжа, розваги, напої та ін. Коли не виходить дотриматися постанов, можемо втрачати радість. "Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри" (Мт 6:16а). З приводу посту не можемо сумувати, бо це час наближення до Бога, що дає відчуття радості та миру в серці. Ми - люди, істоти духовно тілесні, тому піст має бути інтегральний, стосуватися душі й тіла. Великий піст - це період особливого милосердя. Раніше люди в часі посту відмовлялись від придбання чогось матеріального, відкладали гроші продовж 40 днів, а наприкінці Посту віддавали ці гроші на потреби іншої людини. Ми маємо усвідомлювати, що завдяки своєму посту, я допомагаю знедоленому Христу в інших людях. Побачити Бога у Святих Таїнствах, під час Хресної дороги, Гірких жалей, на парафіяльних реколекціях, читати духовну літературу, молитися в потребах Церкви, брати участь у Святій Месі заохочує нас о. Петро задля плідного пережиття Великого посту.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.