о.Олег Саламон в катехезі далі розповідає про місійні подорожі святого апостола Павла, а саме зупиняє свою увагу на проповіді в Атенах на аеропагу (центральне місце, де збирались мужі, щоб дискутувати). Саме там св.Павло вперше звертається до язичників, які нічого спільного не мали з вірою юдеїв.
Бачимо Павла, який адаптує Євангеліє до нових умов, культури, до нових людей.
Після свого навернення Павло є дуже вразливий на справи істинної віри. Можемо тільки уявити, які емоції наповнювали Павла, коли він йшов по Атенах, дивився на ті різні вівтарі і святині та як його серце палало від того ідолопоклонства.
Дн 17, 22-32
Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам. Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його! Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки. Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.
У катехезі на «Радіо Марія» настоятель парафії в Рокитному отець Марек Рудзь та сестра Люцина роздумують про християнське покликання жити Святим Письмом. З нагоди спомину святого Єроніма вони пояснюють, чому Біблія є не просто пам'яткою літератури, а живим Словом Божим, яке має супроводжувати вірянина щодня — у молитві, вдома, у транспорті та під час випробувань війни.
Що навчає Церква про Розарій? Звідки ця молитва виникла, яке її коріння? Пояснює в катехизі отець Матеуш Годек, директор Катехитичної Школи Харківсько-Запорізької дієцезії, настоятель парафії Архангела Михаїла в м. Павлоград, даючи практичні поради про те, що може допомогти нам молитися, та як поглибити молитву Святого Розарію у своєму практичному духовному житті.
У програмі «Катехиза» о. Андрій Немченко говорить про розарій. Катехит розкриває цю духовну практику як молитву, в якій беруть участь воля, розум та почуття. Через приклади святих, які щодня молились розарій, священник доводить, що постійне звернення до Богородиці є надійним джерелом внутрішньої сили та ефективною духовною зброєю проти зла.
Ідеологія та контроль не просто нав'язують зовнішні правила, а поступово деформують внутрішній світ особистості, змушуючи людину непомітно адаптуватися до несправедливості через страх і пошук безпеки. Цей тихий процес підміни життєвих орієнтирів замінює традиційні поняття добра і зла на зручні критерії вигоди чи безпеки, що призводить до розмивання совісті та життя за подвійними стандартами.
У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», говорить те, що блаженства виконують обітниці Господа не лише в земному житті, але й у Царстві Небесному. Хто такі блаженні вбогі, тихі, зусмучені, голодні й спраглі справедливості, милосердні, та як ми можемо переживати блаженства у своєму житті, відкинувши непотрібне вже тут і тепер? Священник радить: "Важливо звільнити місце для діяння Святого Духа, з Його поміччю досвідчемо блаженства".