Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одними й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Отець Іван Держило, священник трьох парафії на Тернопільщині, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії УГКЦ, розпочинає цикл катехиз про заповіді як обіцянки, та запрошує у цьому ефірі до роздумів про те, як стати виконавцями Божих заповідей.
Знання Слова Божого є важливим задля його виконання. При читанні Святого Писання Слово не звучить як наказ, чи заборона, як зазвичай ми можемо думати. Коли Ісуса питають, якою є найбільша заповідь, у своїй відповіді він не вимагає "ти мусиш", він показує, хто є наш Господь. Заповіді починаються із: "Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі."(Вих.20:2) Що для нас, християн, є домом неволі? Це не в Єгипті, не від Росії, а насамперед рабство від гріха. "Нехай не буде в тебе інших богів крім мене."(Вих.20:3) Наступні заповіді звучать вже як обіцянки, які можна порівняти з заповітом. Дійсним заповіт стає з моменту підписання, а чинним - з моменту смерті. Бог мені обіцяє, що я не крастиму, не чужоложитиму, не вбиватиму, не обманюватиму. На хресті заповіт виконується, стає чинним після смерті Господа нашого.
Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одніми й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Бог починає "Слухай, Ізраїлю" (Втор.9:1) Ми не сприймаємо заповіді як заповіт, ми ними не живемо. Якщо я справді живу любов'ю, я не переживаю як не вкрасти, я вже думаю як любити і обдарувати іншу людину. Нам потрібні заповіді, щоб мати орієнтир. У Новому Завіті Господь нам показує ще більше - блаженства, якими ми можемо жити вже тепер. Це можливо лише "підтягуючись" у виконанні заповідей задля пізнання Божої любові, яка нас перемінює.
Господь говорить:"..і спізнаєте правду, і правда визволить вас."(Йн.8:32) "Я - путь, істина і життя!" (Йн.14:6) Щоб пізнати правду, якою є істина, потрібно пізнати Бога через Сина, Господа нашого, якого послав Бог Отець. Коли ми пізнаємо єдиного Бога, який завершив свій заповіт кров'ю на хресті, ми пізнаємо, якою великою сильною є Його любов до мене. Бог, який є Царем усього всесвіту, не захотів царювати без мене і тебе. Це бажання Бога висловлює щось більше, ніж просто сотворення світу. Він прагне царювання разом із Ним. Але коли Бог бачить нашу слабкість і неможливість впоратись самим, Він посилає Сина єдинородного, який кладе своє життя за мене і за тебе задля нашого спасіння. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас, ще коли согрішили. Досвідчення Божої любові, яку Бог вливає через об'явлення Святого Духа, стає наслідком прагнення не тому, що "так треба виконувати заповіді", а тому що "я так хочу". Тоді ми можемо стати виконавцями заповідей.
о. Іван Держило, священник УГКЦ, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії
У новій катехезі на Радіо Марія отець Григорій Рогацький роздумує над тим, чому ми покликані віддавати Богові найкраще з того, що маємо. Чи потребує Господь наших матеріальних дарів, і як щире дарування часу, сил та уваги змінює серце самої людини? Дізнайтеся про духовну логіку «першоплодів» та важливість щирості, яка перевершує будь-яку ціну.
У програмі “Катехиза” отець-кармеліт Віталій Козак розглядає небезпечний зв'язок між релігією та політикою, використовуючи цикл романів «Дюна» Френка Герберта як алегорію. Він пояснює, що релігія має колосальну силу впливу, оскільки апелює до сенсу життя, проте вона стає руйнівною, коли політики перетворюють її на інструмент контролю та маніпуляцій. Через образ Пола Атріда висвітлюється трагедія культу особи, де лідер поступово замінює Бога, перетворюючи живу віру на сліпий фанатизм. Священник наголошує на важливості критичного мислення та смирення, застерігаючи від ідеалізації земних правителів. Порівнюючи шлях месії з «Дюни» та служіння Ісуса Христа, катехит закликає шукати істину, яка визволяє, а не ідеології, що поневолює. Зрештою, жодна система чи лідер не можуть замінити Бога, а фанатизм починається там, де зникають запитання.
У цьому радіоефірі о. Гжегош Вавжиняк аналізує значення прихованого життя Ісуса Христа в Назареті, підкреслюючи історичну та духовну цінність цього періоду. Він пояснює, що звичайне повсякдення Спасителя у знедоленому краї освячує рутину кожної людини, перетворюючи її на історію спасіння. Катехит фокусує увагу на важливості слухання Божого Слова та підготовці до місії через тишу й працю. Окремо розглядаються ключові місця Назарету, зокрема джерело Діви Марії, де, згідно з апокрифами та традицією, розпочалося Благовіщення. Священник закликає слухачів шукати Бога не лише в чудесах, а й у власній буденності, наслідуючи приклад Святої Родини.
Про життя пастиря, який після років служіння перебуває на спочинку, причини тривання війни та роль радіо Марія в житті християнина говорить єпископ-емерит Леон Дубравський
"Ми створені на образ і подобу Бога. А на чий образ і подобу був створений ШІ?" - ставить запитання отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», та продовжує, - допомогти штучний інтелект може у пізннані всесвіту, або науках, чи пошуках певних джерел, але Духа Святого в ШІ немає". У програмі "У ваших намірах" священник аналізує нову технологію на основі енцикліки Папи Лева XIV.