Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одними й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Отець Іван Держило, священник трьох парафії на Тернопільщині, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії УГКЦ, розпочинає цикл катехиз про заповіді як обіцянки, та запрошує у цьому ефірі до роздумів про те, як стати виконавцями Божих заповідей.
Знання Слова Божого є важливим задля його виконання. При читанні Святого Писання Слово не звучить як наказ, чи заборона, як зазвичай ми можемо думати. Коли Ісуса питають, якою є найбільша заповідь, у своїй відповіді він не вимагає "ти мусиш", він показує, хто є наш Господь. Заповіді починаються із: "Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі."(Вих.20:2) Що для нас, християн, є домом неволі? Це не в Єгипті, не від Росії, а насамперед рабство від гріха. "Нехай не буде в тебе інших богів крім мене."(Вих.20:3) Наступні заповіді звучать вже як обіцянки, які можна порівняти з заповітом. Дійсним заповіт стає з моменту підписання, а чинним - з моменту смерті. Бог мені обіцяє, що я не крастиму, не чужоложитиму, не вбиватиму, не обманюватиму. На хресті заповіт виконується, стає чинним після смерті Господа нашого.
Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одніми й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Бог починає "Слухай, Ізраїлю" (Втор.9:1) Ми не сприймаємо заповіді як заповіт, ми ними не живемо. Якщо я справді живу любов'ю, я не переживаю як не вкрасти, я вже думаю як любити і обдарувати іншу людину. Нам потрібні заповіді, щоб мати орієнтир. У Новому Завіті Господь нам показує ще більше - блаженства, якими ми можемо жити вже тепер. Це можливо лише "підтягуючись" у виконанні заповідей задля пізнання Божої любові, яка нас перемінює.
Господь говорить:"..і спізнаєте правду, і правда визволить вас."(Йн.8:32) "Я - путь, істина і життя!" (Йн.14:6) Щоб пізнати правду, якою є істина, потрібно пізнати Бога через Сина, Господа нашого, якого послав Бог Отець. Коли ми пізнаємо єдиного Бога, який завершив свій заповіт кров'ю на хресті, ми пізнаємо, якою великою сильною є Його любов до мене. Бог, який є Царем усього всесвіту, не захотів царювати без мене і тебе. Це бажання Бога висловлює щось більше, ніж просто сотворення світу. Він прагне царювання разом із Ним. Але коли Бог бачить нашу слабкість і неможливість впоратись самим, Він посилає Сина єдинородного, який кладе своє життя за мене і за тебе задля нашого спасіння. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас, ще коли согрішили. Досвідчення Божої любові, яку Бог вливає через об'явлення Святого Духа, стає наслідком прагнення не тому, що "так треба виконувати заповіді", а тому що "я так хочу". Тоді ми можемо стати виконавцями заповідей.
о. Іван Держило, священник УГКЦ, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії
У день спомину Пресвятої Діви Марії Розарію Вісвальдос Кульбокас, Апостольський нунцій в Україні, поділився особистим досвідом молитви Святого Розарію, згадуючи історію цього дня 1751 року, коли християнський флот переміг у війні завдяки ініціативі Папи Пія V і молитві Розарію. Архієпископ зазначає важливість сили віри під час молитви і непасивність, а головним наміром молитви Розарію має стати: полюбити Таємниці, щоб з'єднатися з Богом серцем і думками.
Звідки в людині прагнення щастя? Що означає мати чисте серце та бути миротворцем, коли навколо триває війна? Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує роздуми про Вісім Божих Блаженств та запрошує розпізнати, де шукаємо справжнього щастя.
О.Петро Балог ОР розповідає, які титули Богородиці догматично підтверджені. Згідно з доктринальними роз'ясненнями Ватикану (зокрема Дикастерією віровчення), Марія не є співвідкупителькою, оскільки єдиним Спасителем і Відкупителем людства є Ісус Христос. Інші ж поширені у католицькій Церкві титули Марії, як наприклад "посередниця" є прийнятими.
У чеговій катехизі з циклу "Духовне паломництво до Святої Землі" о. Гжегож Вавжиняк розповідає про постать Самсона. Його історія описана у 13-16 розділах Книги Суддів. Він був назореєм та отримав благословіння від Бога - надзвичайну силу. Попри зовнішні знаки посвячення Богові, його серце було прив'язане до насолод та власних бажань.
"Можна використовувати гнів у єдиному випадку - коли переживаємо емоцію гніву для боротьби із ворогами нашої душі", - о.Міхал Бранкевич говорить у програмі "У ваших намірах" про гнів. Для чого Господь дає нам цю емоцію, і як бачити силу Бога та можливість вибору, коли диявол провокує.
передача про святих Католицької Церкви 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції