Блаженні тихі, бо вони успадкують землю

Блаженства — це не просто перелік добрих побажань від Ісуса. Це справжня дорога до святості. Господь їх дав як джерела духовної поживи. Як вода для рослини, так блаженства — для душі. Якщо їх прийняти, осмислити та жити ними — душа розквітає, навіть у найважчі часи.

Блаженні убогі духом — це не про бідність гаманця, а про багатство в Богові. Убогий — той, хто покладає надію не на матеріальне, а на духовне. Ми, францисканці, вчимося цього у святого Франциска не жити в багатстві, а жити з Богом. І тільки так можемо по-справжньому бути вільними.

Блаженні засмучені — бо будуть утішені. Сьогодні багато хто з нас плаче: від болю, від втрат, від безнадії. Але Христос каже: "Ці сльози — не марні". Він обіцяє: "Я потішу". І ця обітниця — сильніша за будь-яке земне слово.

Голодні та спраглі справедливості - це не просто активісти. Це всі, хто прагне, щоби правда Божа торжествувала. Це ті, хто страждає через несправедливість, але не перестає боротися за істину. Сьогодні ми бачимо таких людей щодня - серед воїнів, волонтерів, матерів загиблих. І Господь каже: "Вони наситяться".

Блаженства — це не абстрактні ідеали. Це дуже конкретна відповідь на біль, несправедливість і темряву нашого часу. Це карта до неба. Це дорога для кожного, хто хоче жити по-справжньому. Якщо ми їх приймаємо — ми вже на шляху до святості.