ДЛЯ ЧОГО Я ЖИВУ? "Я думав, що приречений жити в муках, але Бог врятував мене", - отець Андрій Педай

Сьогодні може здаватися, що зло перемагає добро. Що сатана сильніший за Бога та перемагає. Мета серії катехиз "Задум Божий" допомогти побачити дію Отця в нашому житті. Важливо розуміти, що без Ісуса Христа неможливо зрозуміти всесвітню історію та причини зла.

Хтось запитує чому я живу саме в Україні, а не в Європі, або чому мої батьки алкоголіки чи я сирота, відчуваю себе знехтуваним, найгіршим в колективі чи мною нехтують? Дійсно, такі події чи обставини життя розчаровують і я це знаю, адже мене виховував вітчим, який часто бив та зловживав алкоголем. Я тоді жив у постійному напруженні та проклинав життя бо відчував постійний біль. Я бачив сім'ї де нормальні стосунки і проклинав життя бо думав, що приречений жити постійно в муках. Але Бог врятував мене і сьогодні я все більше розумію, що це було не марно бо має свій сенс.

Спочатку прочитаємо уривок з Книги Проповідника 1 розділ.

1 Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.
2 Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот - геть усе марнота.
3 Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?
4 Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.
5 Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.
6 Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.
7 Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.
8 Усякі речі втомлюють людину, а чому - ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.
9 Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.
10 Як є щось, про що кажуть: "Глянь: ось нове!" - то воно вже давно було у віках, які були перед нами.
11 Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, - не згадають про них ті, що прийдуть опісля.
12 Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13 Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.
14 Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.
15 Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.
16 Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.
17 Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,
18 бо у великій мудрості - велика журба, хто додає знання, додає страждання.

І далі, в 3-му розділі він говорить: 

1 Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:
2 час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.
3 Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.
4 Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.
5 Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.
6 Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.
7 Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.
8 Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.
9 Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?
10 Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.
11 Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.
12 Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.
13 А й те: чи їсть, чи п'є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це - дар Божий.
14 Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.
15 Те, що є, - давно вже було, а те, що має бути, - вже є; Бог же викликає минуле.

Проповідник стверджує, що подібні помилки, які ми робимо сьогодні, вже були колись. Якщо подивитися на світову історію то бачимо, що людство не робить висновків. Під ширмою контролю створюється гонка озброєнь, відбуваються війни тощо. Людина не вчиться з історії і цьому є причини.

Гріх призводить до того, що ми наступаємо на ті ж граблі. Відбувається багато воєн, як і раніше, а ми сьогодні відчуваємо крихкість та не можемо собі гарантувати спокій в завтрашньому дні. В цьому випадку демон, який сам є творінням, нарікає та бреше про те, що колись говорив Адаму та Єві: "Бога немає. Він вас не любить. Ви станете як Бог".

Христос неодноразово говорив, що війнам належить бути, але до пори. Сьогодні в кожному народі є гріх та зло, які людство не може перемогти. Наприклад, Євросоюз було створено на християнських цінностях і сьогодні бачимо, що вони (цінності) розвіялися... На противагу сповідуються шкідливі, руйнівні ідеї: гендер, аборти, алкоголізм. І виходить так, що сьогодні у найбільш розвинених країнах найбільший рівень самогубств. Так ми приходимо до ключового запитання: "ДЛЯ ЧОГО Я ЖИВУ?".

Вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, м.Київ, отець Андрій Педай

Слухати інші програми

• Я знайшов батька
• Примирення із собою
• Диявол атакує коли найважче
• Конфлікт між батьками та дітьми