Маніпуляції та психологічне насилля. "Токсичні стосунки – це не любов. Це отрута", - Мирон Шкробут

Що таке токсичні стосунки і чому вони небезпечні

Я часто чую це словосполучення – "токсичні стосунки". Але що це насправді?
Це не просто непорозуміння чи сварки. Це – системне отруєння душі. Це ті стосунки, в яких немає прийняття, немає любові як дару, немає взаємного зростання. Там є лише маніпуляція, контроль, приниження, страх, провина і біль.

Такі стосунки виснажують. Людина роками може жити в пастці – втрачати душевну рівновагу, відчувати себе нікчемною, непотрібною, недостойною любові. У психотерапії я не раз бачив, як це доводить до депресій, тривожних розладів, втрати себе. А часто – й до фізичних захворювань. Непрощення, образи, невисловлені почуття – усе це накопичується і може буквально “вистрілити” в тілі навіть онкологією.

Маніпуляція – мова токсичних стосунків

Один із головних механізмів токсичних відносин – маніпуляція. Вона буває різна:

• через страх ("Якщо ти це не зробиш – пошкодуєш…"),

• через провину ("Ти мені винен, після всього, що я для тебе зробила…"),

• через сором ("Тобі не соромно бути таким чоловіком/жінкою?").

Замість прямої комунікації – психологічна гра, емоційний тиск. Замість "Я тебе люблю і хочу бути з тобою" – "Ти мусиш, бо я так вирішив". Це не про любов. Це про владу і виживання.

І часто, варто сказати, ці моделі поведінки – не випадкові. Люди несуть їх із дитинства, з досвіду власної сім'ї, де маніпуляція була єдиною формою захисту або контролю. Але якщо не усвідомити і не зцілити це – ми переносимо отруту далі, у власні подружжя, у стосунки з дітьми.

Форми токсичності: від приниження до висміювання

Не лише фізичне насилля є неприйнятним. Психологічне, емоційне насилля – це теж насилля. Ось кілька ознак:

• Приниження (особливо прилюдне):
  "Що ж ти за господиня така – знову щось зіпсувала".

• Відкинення:
  "Твої ідеї нічого не варті".

• Применшення досягнень:
  "Ну і що з того, що перемогла – там ніхто серйозний не брав участі".

• Знецінення:
  "Інші зробили б це із зав’язаними руками, а ти не можеш".

• Образливі “компліменти”:
  "У цій сукні ти схожа на…".

• Висміювання:
  "Що, тобі погано? Бідолаха, може, ще поличку повісити?".

Це все – не про любов. Бо справжня любов не знецінює, не принижує, не травмує.

Токсичність – це не доля. Це тривожний дзвінок

Проблема токсичних стосунків у тому, що вони зазвичай не починаються з насильства. Починається все з "турботи", з тонкого контролю, з коментаря, який наче схожий на жарт. А далі – втягування в пастку. І людині важко розпізнати: вона живе не в любові, а у взаємній залежності та болі.

Запитайте себе:

• Як я почуваюся в цих стосунках?

• Чи є в мене почуття свободи, гідності, радості?

• Чи не стало моє життя сірим, а я сам – тінню себе?

Що ж робити?

По-перше – усвідомити проблему. Визнати, що це токсично. Не виправдовувати насильника.
По-друге – навчитися здоровій комунікації. Вчитися говорити прямо: "Мені це боляче", "Мені це неприйнятно".
По-третє – шукати підтримки. Сповідь, терапія, духовне керівництво, групи підтримки – усе це є шляхами до зцілення.
І головне – віднайти гідність, яку дав нам Господь.

Бути собою – це нормально

Наша цінність – не в тому, наскільки ми зручні іншим, не в тому, чи відповідаємо чужим очікуванням. Ми цінні, бо ми – діти Божі. І стосунки, які не визнають цієї цінності, не можна назвати любов’ю. (Більше слухайте в аудіозаписі програми)

• Дорослі діти алкоголіків "ДДА": https://www.dda.org.ua/
• Родичі залежних "Ал-Анон": https://www.al-anon.org.ua/
• Домашня Церква: https://dc.lviv.ua/
• Асоціація Християнської психології: http://christian-psychology.org.ua