Обрізання в релігійних практиках Юдеїв. Біблійне середовище життя Ісуса Христа

Минулого разу ми говорили про Шабат та про специфіку цього дня. Є й інші практики що ідентифікують особливість Єврейського народу серед яких, зокрема, кошерність (кашрут) та обрізання.

Обрізання сьогодні практикується в багатьох народів найближчого оточення Ізраїля, серед яких Єгипет. Але на відміну від інших сусідів обрізання не практикували Филистимляни, які були приходьками з Європи.


Згідно Біблії, обрізання розпочинається в епоху Авраама коли Бог заповідав його народу, що їм належить Земля обітована . А щоб ідентифікувати тих, кому вона належить було введено обрізання, що символізує приналежність до обітниць Божих. З точки зору істориків, практика обрізання ідентифікувала Ізраїльський народ, як той, який заключив союз з Богом. Тоді це явище не вважалося сильним знаком релігійної приналежності, а більше було як ініціація - знак зрілості чоловіка.

Вавилонський полон вимагав від Євреїв потурбуватися про збереження своєї ідентичності та дав поштовх до окреслення своєї особливості. Так обрізання стало знаком вибраності та приналежності до Божого народу. Тоді обрізання почало практикуватися на 8-й день після народження для всіх хлопчиків.


Цей знак залишався настільки безумовним для Євреїв, що навіть коли вони віддавали своїх дочок за чужинців (хоч і рідко) то обов'язковою вимогою для іноземця було в першу чергу обрізання, навіть не віра.


Коли людина належить до якоїсь віри, має уяву та стійкі погляди на певну сукупність речей - це ортодоксія. Але в минулому дивилися в першу чергу на справи, діла (дотримання шабату, обрізання) - це ортопраксія.