"Англіканин, який став католицьким кардиналом" - катехеза о. Олексія Самсонова

Джон Генрі Ньюмен (John Henry Newman) народився 21 лютого 1801 р. у Лондоні. Вже з дитинства відзначався неабиякими інтелектуальними здібностями, які проявилися під час навчання в школі. У 1817 році він розпочав навчання в Оксфордському Коледжі Пресвятої Тройці, здобувши академічний титул «бакалавра мистецтв».

          У червні 1824 року Джон Ньюмен став англіканським дияконом, а через рік був висвячений на священика. Згодом став парохом в університетській церкві Святої Марії, де душпастирював до 1842, заслуживши славу відомого проповідника. В цьому періоді почав студіювати твори Отців Церкви. У 1832-33 роках він здійснив подорож Середземномор’ям, відвідавши також Рим. Після повернення став одним із активних учасників так званого «Оксфордського руху», який виступав за відновлення традиційних аспектів християнської віри, які були втрачені в англіканстві. Разом з однодумцями був співавтором серії публікацій «Tracts for the Times», і в останньому «90-му трактаті» Ньюмен намагався показати відповідність між «39 артикулами Англіканської Віри» та вченням католицького Тридентського Собору. Це викликало засуд з боку англіканських єпископів. У 1842 році Ньюмен зрікся душпастирства на парафії Святої Марії, а у 1845 році був прийнятий до Католицької Церкви.

          Через рік, у Римі, він вступив до Згромадження Отців Ораторіян святого Филипа Нері, у 1847 році був висвячений на католицького священика, а згодом заснував першу ораторію Святого Филина Нері на британській землі.

          Повернувшись на батьківщину, о. Генрі продовжив проповідницьку, наукову та публіцистську діяльність. У 1850 році Папа Пій ІХ проголосив відновлення католицької ієрархії в Англії, і того ж року о. Ньюмен став першим ректором Ірландського католицького університету. У 1879 році Папа Лев ХІІІ підніс його до кардинальської гідності, визнаючи його заслуги не лише перед англійською, але й перед Вселенською Церквою.

          Останні роки життя кардинала Ньюмена були позначені погіршенням стану здоров’я. 11 серпня 1890 року він помер у своїй кімнаті в домі Отців Ораторіян святого Филипа Нері в Бірмінґемі, залишивши по собі велику богословську спадщину.