Наближаючи святих до нашого часу, сьогодні о. Андрій Педай, вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, запрошує познайомитися зі Святою Терезою Маргаритою Реді, покликаною своїм життям показати, що означають глибокі, живі й неповторні відносини з Богом.
Свята Тереза Маргарита Реді — кармелітка, народилася у 1747 р. в Італії та прожила у світі лише 23 роки. Вона походила зі шляхетної родини, що особливо шанувала побожність до Серця Ісуса.
З дитинства Анна Марія (таке світське ім’я майбутньої святої) часто зверталася до свого батька з питаннями про Бога, ангелів, святих і віру. Саме у цих особистих розмовах батько передав їй глибоку віру. Уже в монастирі, коли потрібно було обрати духовного отця, Анна Марія несподівано для всіх обрала свого рідного батька. «Донька моєї душі» — так він її називав, засвідчуючи глибокий духовний зв’язок між ними.
У монастирі прагненням Анни Марії було випереджати сестер у любові до Христа. Будучи однією з наймолодших, вона взяла на себе обов’язок доглядати за похилою віком і хворою настоятелькою.
Тереза Маргарита Реді давала настанови перед смертю тим, хто відходив до вічності, допомагаючи їм перейти зі світу в мирі й любові до Бога. Священник одного разу стояв і плакав, споглядаючи прояви її ніжності та милосердя, коли вона супроводжувала помираючу сестру. У той момент Тереза співала гімн на славу Господа, запрошувала хвору до молитви «Вірую», і та відходила з радістю та миром.
«Хто любить, той перебуває у Господі, а Господь у ньому», — переживала Свята Тереза Маргарита Реді, служачи іншим, як самому Христу.
У 1770 р. у Флоренції Тереза померла від запалення товстої кишки (коліту). Після важкої хвороби й гангрени вона відійшла до Господа у святості. Її тіло після смерті потемніло, але наступного дня, коли на нього знову поглянули, воно стало світлим, очі були вологими, а від тіла йшов дуже приємний аромат — вона лежала, немов жива.
У 1934 р. Папа Пій XI проголосив Терезу Маргариту Реді святою.
«Святість починається із відносин із Господом. Найважливіше, що ми можемо робити як християни, — це шукати Бога і перебувати з Ісусом 24/7», — заохочує о. Андрій Педай.
Які настанови маємо втілити задля добрих плодів у новому році Господньому та що означає вшанування Пресвятого Серця? Про початок року 2026, присвяченого Римо-Католицькою Церквою Серцю Ісуса Христа в Україні поділився в ефірі єпископ помічник Києво-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький.
30 січня минає чотири роки від призначення отця Павла Вишковського настоятелем костелу Святого Миколая. За цей час парафія пройшла непростий, але плідний шлях, на якому чітко видно дію Бога. У розмові в програмі «Не випадково!» отець Павло ділиться тим, як Господь провадив його у служінні на благо спільноти, якою є його особиста молитва та що стало вирішальним у процесі передачі приміщення костелу парафії після понад тридцяти років боротьби - на користування упродовж наступних 50 років.
"Любов - це атмосфера, у якій ми були сотворені і до якої покликані. Зробімо все, щоб наша молитва стала справжньою зустріччю з Господом Богом", - о. Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м.Києві.
"Не дати дияволу знищити Божий образ в нас, - закликає о.Олександр Халаїм, директор Реабілітаційного центру святого Івана Павла ІІ у Шаровечці на Хмельниччині, - пам'ятати на кожен день, що у кожному нашому кроці є присутуній Господь, і ми маємо діяти та пройти увесь шлях з гідністю, навіть коли війна намагається усе стерти".
"Якщо ми не зростатимемо духовно, підсилюючи особисту молитву, ми не встигнемо досвідчити перемін у часі, що швидко минає", - брат францисканець о.Андрій Немченко, настоятель парафії Святого Франциска Ассізського у м.Києві.