"Важливо не грати в праведника, а бути з людиною поруч", - о. Микола Орач

Явище бездомності — не нове ні для України, ні для світу. Причини різні, об’єктивні й суб’єктивні: життєві обставини, помилки, трагедії. Але я хочу почати з іншого — з того, як ми дивимося на цих людей.

 Бо дуже часто між нами і ними є дистанція. І навіть страх. Я це добре знаю, бо сам колись так думав. Боявся, оминав стороною. Як і багато хто сьогодні: ми бачимо бездомних біля смітників, біля магазинів, брудних, занедбаних, інколи напідпитку — і внутрішньо відштовхуємося. Часто навіть дітей застерігаємо: «Не підходь». У цьому є частка раціонального, але значно більше там ірраціонального страху. У мене це змінилося тоді, коли я підійшов ближче.

Біля нашого монастиря був смітник, і туди приходили бездомні — шукали щось серед відходів. Це було боляче бачити. І ми з братами вирішили: треба щось робити. Почали запрошувати їх до себе — на просту їжу, на суп, на чай.

І от тоді все змінилося...

Брат-францисканець Микола Орач, Парафія Преображення Господнього, м. Бориспіль.