В програмі "У Ваших намірах" далі говоримо про блаженних УГКЦ, беатифікованих у Львові під час Св.Літургії Папою Йоаном Павлом ІІ 27 червня 2001 року.
Блаженний Микола Цегельський був людиною, яка повністю присвятила себе пастирській праці. Перше, що він зробив у своїй парафії, так це збудував церкву і читальню для людей.
Коли на Західну Україну прийшла радянська влада, то він відмовився переходити у православ’я, сказавши, що не може зрадити Бога, якому присягав.
За це отця Цегельського заарештували як “шпигуна світового імперіалізму, агітатора проти радянської влади і такого, що хотів повалити існуючий суспільний лад.
Народився Микола Цегельський у містечку Струсові на Тернопільщині у родині церковного і громадського діяча у Галичині, греко-католицького священика Теодора Цегельського та Марії Магдалини Мандичевської, яка також походила з давньогосвященичого роду.Після закінчення у 1918 р. Теребовлянської гімназії вступив на теологічнийфакультет Львівського університету, одночасно вивчав богослов’я у Львівськійгреко-католицькій духовній семінарії.У серпні 1924 р. М. Цегельський повінчався з Осипою Ратич. Через рік умолодій сім’ї народився син – Маркіян (Атиноген) Цегельський (у майбутньомувідомий український вчений-енергетик, педагог, працював у Польщі).5 квітня 1925 р. митрополит Андрей Шептицький рукоположив МиколуЦегельського на священика. При церкві у с. Сорока на Львівщині, де працював отець, він заснував три братства: Братство Апостольства Молитви, яке згуртувало 170 парафіян, Братство Найсвятіших Тайн (62 особи) і Братство тверезості (60 вірян). Кожне братство мало свою програму, свої обов’язки та активнодіяло під проводом свого душпастиря. Отець Микола невпинно дбав про духовність, освіту та добробут своїх парафіян. Заснував і провадив релігійні товариства, окремо для чоловіків і жінок. Особливу увагу звертав на гуртування молоді при церкві. Характерним для о. Цегельського і його дружини було турботливе ставлення до бідних, готовність допомогти нужденним. Хліб після відправляння панахиди він завжди роздавав людям, бідним родинам і сиротам допомагав харчами і речами, для бідних відправляв треби (церковні обряди) безоплатно.Сам же провадив аскетичний і скромний спосіб життя.У 1934 р. Микола Цегельський почав будівництво у с. Сороки нової церкви,спорудивши перед цим сільську цегельню, де селяни самі випалювали будівельний матеріал. За два роки збудували велику церкву Св. Димитрія й приміщення для читальні «Просвіти». Отець Микола Цегельський всіляко протистояв намаганням польської влади ополячувати українців, за що влада переслідувала і засудила його.Радянська влада, що прийшла на Львіщину у 1939 р., наклала на отця Миколуподатки, змушувала платити велику позику, забрала церковне поле. У селі почалися масові арешти, вивезення сімей до Сибіру. Життя й служіння о. Миколи різко ускладнились, здоров’я погіршилось. У будинку Миколи Цегельського в печі спалювали всю патріотичну літературу, підручники з історії, підшивки газет і журналів за всі роки.Улітку 1944 р. знову почалися переслідування по всій Галичині священиківіз вимогою перейти під юрисдикцію Російської православної церкви. Після ліквідації навесні 1946 р. УГКЦ почалися цькування тих греко-католицьких священиків, які відмовилися від переходу в підпорядкування Московської патріархії.Така гірка чаша не оминула і М. Цегельського. Здоров’я о. Миколи погіршувалось, йому запропонували зробити операцію, залишитись у Львові, щоб уникнути арешту, але він категорично відмовився.28 жовтня 1945 р. (за іншими даними – 1946 р.) Микола Цегельський був заарештований. Тримали його в Копичинцях, у Чорткові, а потім – у Тернополі. Парафіяни боляче переживали арешт отця і, намагаючись його врятувати,зібрали 700 підписів. Той факт, що «зрадник Батьківщини» користується такоюлюбов’ю і пошаною серед людей, лише більше розлютило «ворожу» радянськувладу.25 січня 1947 р. військовий трибунал МВС Тернопільської області засудивсвященика до 10 років ув’язнення у «виправно-трудових таборах із конфіскацією майна». Суд ухвалив рішення про виселення сім’ї засудженого: син Дометій(1927 р. н.) та дві доньки Ліда-Христина (1928 р. н.) і Марта (1934 р. н. ) відбувализаслання у Читинській області.Після засудження Микола Цегельський перебував у пересильних таборах ус. Ляцькому біля Золочева, у смт Підкамені біля Бродів та на львівському пересильному пункті на вул. Полтвяній, куди вже можна було приносити передачі. Підчас одного з таких візитів вірна дружина Осипа зуміла передати отцеві пошитий із марлі єпитрахиль, вино у пляшечці від ліків та сухарі для проведення богослужінь. І о. Цегельський регулярно відправляв Служби Божі та акуратно записував, коли і в яких намірах вони були проведені. У 1948 р. Микола Цегельський був вивезений у табір суворого режиму до Мордовської АРСР. Там він тяжко хворів.У травні 1951 р. священик помер. Похований на табірному цвинтарі станції Потьма (місце та номер могили невідомі). Шестеро священиків-в’язнів несли його до воріт табору, далі їх не пустили. І лише 7 лютого 1991 р. родина Цегельських отримала повідомлення про реабілітацію отця Миколи.27 червня 2001 р. під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до України уході Святої Літургії у Львові відбувся обряд беатифікації (у католицькій церкві –акт зарахування тієї або іншої особи до лику блаженних) Миколи Цегельського,який був проголошений блаженним священномучеником Української греко-католицької церкви.
В ефірі Радіо Марія у програмі «У ваших намірах» монах-францисканець отець Андрій Немченко розповів про непохитних священників, які стали справжніми стовпами Католицької Церкви в Україні. Це імена, назавжди вписані в історію Поділля: отець Мартиніан Дажицький, єпископ Броніслав Бернацький, отець Антоній Хоміцький, отець Ілля Блавацький, отець Мосінг, єпископ Ян Ольшанський.
Під час переслідувань Церкви вони проявили надзвичайну мужність, залишаючись вірними Богові навіть тоді, коли за це можна було потрапити до таборів.
Напередодні 33-денного приготування до посвячення себе Діві Марії ми дізналися про живе свідчення від військового Олександра Букатюка, який, керуючись власною волею, посвятив себе Богородиці і сьогодні в ефірі Радіо Марія ділиться плодами, які зазнав на власному досвіді через це посвячення.
Отець Петро Франків розмірковує над відомим висловом Фрідріха Ніцше — «Бог помер». Разом досліджуємо, що стоїть за цими словами, чому вони хвилюють людей і як сучасна віра допомагає не потрапити в пастку безнадії.
Здавалося б, це лише статистика — жінки живуть довше за чоловіків. Але чи може в цій різниці ховатися щось більше, ніж біологія? Чи не є це частиною Божого задуму, у якому жінці даровано особливу місію — берегти життя, вірність і час?
Отець Кшиштоф Пельц пропонує глибоке розмірковування на тему молитви Розарію. Чому важливо багаторазово молитися одними й тими ж молитвами? Чи не здається це іноді повторенням? Однак саме через повторення ми входимо в глибший зв’язок із Богом та Дівою Марією, медитуючи над євангельськими та біблійними істинами. Молитва Розарію – це не просто механічне повторення слів, але можливість поглибити свою віру, розважати над життям Христа і переживати духовне єднання з Марією, Матір’ю нашою. Відповіді на ці питання та глибокі духовні роздуми чекають на вас у новій катехезі о. Кшиштофа.