"Бог не сотворив нас для того, щоб ми вмирали", - о.Міхал Бранкевич

Свідомість про Церкву в Небі як "близнюка" Церкви земної нам є дужа потрібною задля будування життя, підпорядкованого до єднання з Ісусом Христом. 

Існує три стани Церкви:
1) які продовжують мандрівку на землі, очікуючи на друге пришестя Христа;
2) які очищуються (чистилище);
3) які споглядають Бога у трьох особах.

Споглядаючи на перший стан, людей, які очікують Христа і практикують віру, не так багато. Ми маємо очікувати без страху, тому що з пришестям Ісуса страждання зміняться радістю слави Христа. Таке очікування виражає слово мараната (з грец."прийди, Ісусе").
Другий стан, чистилища, є не дуже приємним місцем. Біль очікування на того, який вже є, але якийсь час ми не можемо ще зустрітися із Ним, нашим Господом, може супрводжуватися жалем, тоскою і думкою: "чому я так безглуздо провів своє життя, що не можу зараз радуватися спілкуванням із Господом Богом? Чому я сумнівався у Його присутності? Чому я не слухав Його, не йшов дорогами, якими Він хотів повести?". Світ навколо сповнює серце постійним нерозумінням і сумнівами, які не дозволяють побачити правду про коханого Бога.
Третій стан Церкви споглядає Бога таким, яким Він є. Бог не сотворив нас для того, щоб ми вмирали, але для того, щоб ми чули Його присутність і з'єднались з Ним задля переживання вічного життя вже тут, на землі. Мета життя кожної людини - з'єднатися з причиною власного існування, з самим Богом, з любов'ю, яким є Бог, і з вічним життям, яке Бог несе у своїй Божественній природі. 

Усіх нас єднає любов до Бога і ближнього, коли ми співаємо гімн слави. Якщо ми не "вирвемо з себе жало образи" і непробачення до ближніх, не зможемо досвідчити любов Бога, що допомогає нам єднатися з Церквою тих, які вже досвідчили пробачення і заступаються за нас у Небі. Завдяки Духу Святому ми можемо відчути небесну Церкву. Єднання досвідчуємо в Літургії та молитві, а також через обмін духовними дарами. Спілкування зі святими допомагає нам молитися про дар навернення, дар Святого Духа, щоб допомагав нам молитися, визнавати, вірити і  відчути Ісуса Христа, який спас нас власною смертю на хресті і хоче збудити в нашому серці прагнення до нової дійсності через Воскресіння, що є запрошенням до участі у природі нової людини, яка не має обмежень та може споглядати самого Бога, розуміючи до чого Він кличе. 

Святі у Небі, які заступаються за нас і прагнуть з'єднатися ще під час нашого земного життя, люблять нас тою любов'ю, якою полюбив Ісус Христос. Вони приносять в дар свої заслуги, які здобули на землі. Будучи у Небі, можуть випрошувати благодаті для нас через реальний спосіб пережиття любові Христа на землі. 

Духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» отець Міхал Бранкевич