Намір серця: для Бога чи похвали людей?

Люди можуть робити однакове добро, але намір мати різний. Один робить, щоб його похвалили, інший з чистоти серця, не думаючи про користь для себе. Чим керується людина, звідки походить намір?

"Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога."(Мт.5:7-8) Так Ісус запрошує нас бути чистими серцем у власних вчинках. Що таке серце? Це місце, де ми приймаємо найважливіші рішення в нашому житті. 

 “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі."(Мт.6:1) Ісус говорить про добрі вчинки, які маємо чинити, але не на показ, не для похвали іншого. Робити для Бога керує намір безкорисловості по відношенню до людей.

"Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі."(Мт.6:6) Коли Ісус говорить про "тайну кімнату", йдеться про наше серце, у якому маємо зустрічатись з Господом в тайні через молитву. Важливо мати особисті відносини з Богом, щоб Бог міг віддати тобі те, що потребуєш. 

Ознакою присутності Бога у молитві є відчуття глибокого миру: в емоціях, думках, стані. "Увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» (Йн.20:19б) Апостол Павло вчить нас робити добрі вчинки, молитись, давати милостиню, постити заради і для Бога. Якщо робити добрі речі не з тим наміренням, шукаючи схвалення у людей, не матимемо чистоту серця. А чистота намірення залежить від особистих стосунків з Богом.