Вперше на Радіо Марія сестра Еммануель Маяр — знана сьогодні, як сестра Еммануель із Меджугор’я,
черниця зі Спільноти Блаженств. Монахиня написала чимало книг, в яких багато уваги приділяється об'явленням Богородиці в Меджугор'є.
В програмі почуєте, яким був шлях сестри Еммануель до монастиря. В юнності ще дівчиною Еммануель займалася спіритизмом і ворожінням, а сьогодні відома на ввесь світ монахиня.
«Коли я була підлітком, моя подружка зі школи мене познайомила з практиками спіритизму. На моєму першому сеансі я бачила, як крутився стіл без сторонньої допомоги. Мені пояснили, що це дух рухає цим столом. Моя знайома ставила запитання цьому духу. Я в той час була католичкою, але мені ніхто не казав, що це небезпечно. Я думала, що це душі з чистилища таке роблять. Я трохи часу займалася спіритичними сеансами.
Коли я була в Індії, зустріла людину, яка передбачала майбутнє, я не знала, що це був чаклун. Він зробив астрологічний календар мого життя, розказав про моє минуле, і все було правдою. Мені тоді було 24 роки, він мені зробив передбачення до 30-ти років і як тільки він почав говорити про моє подальше життя, то я втікла, бо відчула, що втратила свого Небесного Батька.
Дев’ять місяців потому я падала все нижче і аж дійшла до того, що захотіла покінчити життя самогубством. Я не знала, чого так відбувається. Моя сестра помітила мій стан і запросила мене на зустріч харизматичної спільноти на свято П'ятидесятниці. Напередодні я зовсім не спала, це були сильні страждання, я сказала: «Господи, я тебе повідомляю, я більше не можу і о п'ятій годині я точно помру». Я таки пішла на харизматичну спільноту і побачила радісних людей, я подумала, що шукала таких людей ціле життя, але вже пізно, я відчувала пекло в середині в себе. І коли була 4-та година, прийшов один чоловік і почав кричати: «Брати і сестри! Між нами є особа, в якої вже наблизилася година смерті, і вона піде до сатани, бо займалася спіритизмом, ворожінням, картами таро, астрологією, і сатана хоче вбити цю особу, але Ісус своєю Кров'ю, Іменем може спасти цю особу. Коли я це почула, то зрозуміла, що йдеться про мене. Після молитви я знайшла цю особу і цей чоловік запитав мене, що я роблю. Він сказав, що я сама віддала себе під вплив злого духа, і ще додав, аби я молилась. Потім прийшли ще люди і почали молитися наді мною. Я почала поводити себе так, як вийлядає особа, яка загубила гаманець. В той момент я позбулася болю, траху, страждання, це все зникло, і власне там я мала зустріч з Ісусом, як з моїм Спасителем. Мені здавалося, що потоки живої води ввійшли в мене. Христос зійшов в мою яму і підняв мене. І це була рівно п’ята година, саме коли я призначила зустріч зі смертю.
Я більше тридцяти років мешкаю у Меджугор'є. Найбільше чудо, яке я бачила там, це Боже провидіння, яке там діє. Перше фантастичне чудо — це те, що там люди знаходять мир у своїх серцях і цього в магазині не купиш. Коли тривала війна у Югославії відбулося одне чудо, це було чудо розмноження хліба і м'яса, які забезпечили людей харчами. Це було певною підготовкою до часу, який приходить, бо тепер маємо страх, що нам може чогось бракувати. Діва Марія повторює, аби ми не турбувалися про життя», - розповідає сестра Еммануель.
Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
У програмі «Наближаючись до православ’я» протоієрей Православної Церкви України отець Петро Лопатинський продовжив цикл «Православне політичне богослов’я», розмірковуючи над взаємозв’язком християнської віри та політики. Відштовхуючись від книги Аристотеля Папаніколау «Містичне як політичне», священник пояснив, чому ліберальна демократія може бути простором для обоження, а також торкнувся тем самовдосконалення, життя перших людей у раю та небезпеки пієтизму.
Військовий капелан, священник Римсько-католицької церкви отець Віталій Новак ділиться особистим досвідом служіння серед українських захисників, розповідаючи, де знаходить Бога посеред війни, як переживає втрати побратимів, і що допомагає йому не втрачати надії. Священник пояснює, чому підтримка військових є спільною відповідальністю кожного, та наголошує, що покликання християнина навіть у найтемніші часи — стояти на сторожі миру.