Християнська традиція говорить про трьох головних ворогів духовного життя - світ, плоть і диявол, однак ці поняття важливо правильно розуміти. Світ - це не Боже творіння, яке є добрим, а спосіб мислення, що ставить на перше місце успіх, гроші, комфорт, престиж і людське визнання, змушуючи людину жити так, ніби Бога немає. Плоть - це не людське тіло, а наша поранена гріхом природа, яка схиляє нас ставити власні бажання вище за правду, любов і Божу волю. Саме тому Отці пустелі вчили не боротися з тілом, а приборкувати пристрасті, вчитися посту, стриманості, смиренню та внутрішній свободі. Святий Антоній Великий, авва Мойсей, Макарій та інші пустельники добре знали, що справжня духовна боротьба починається не з осудження світу навколо, а з чесного погляду на власне серце.
Свята Мати Церква наголошує на тісному зв’язку між святами Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та Пресвятої Діви Марії Цариці. Особливу увагу цій таємниці приділяє святий Папа Пій XII в енцикліці Ad caeli Reginam (1954). Спробуємо заглибитися в цю догму через молитву Святого Розарію — Славні Таємниці — у духовному супроводі о. Флоріана Кравенського, вікарія парафії Матері Божої Ангельської у м. Конотопі Сумської області, щоб ще більше стати учасниками цієї таємниці.
Свята Моніка стала покровителькою матерів, які невпинно моляться за своїх дітей, бо її власне життя стало свідченням сили непохитної віри. В ефірі Радіо Марія отець Микола Бєлічев розповідає, як своїм прикладом, молитвою і терпінням свята Моніка привела до Бога свого сина Августина та чоловіка Патрикія.
"Через 10 років ми маємо іншу людину, а через 20 - інше покоління. Все починається з однієї людини, якою можу бути я, - монах кармеліт о.Віталій Козак, продовжуючи цикл катехиз про систему контролю та страху, запрошує подивитися на спротив як силу маленьких вчинків, наводячи приклади, - посаджене дерево не змінює ландшафт за один день. Молитва не завжди одразу змінює ситуацію, але вона змінює того, хто молиться. А одне добре слово не завжди вирішує потреби людини, але може дати їй сили пережити цей день. Ми маємо не дозволити системі зробити з себе функцію, важливо залишитись живим".
Чи має богослов таку саму віру, як людина, яка ніколи не вивчала теології? Навіщо глибоко пізнавати Святе Письмо, Бога та церковну науку, і чи може богослов’я не лише поглиблювати віру, а й ставати причиною поділів у Церкві? Про це розмірковує директор Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві отець Здіслав Шманда, досліджуючи зв’язок між знанням про Бога, вірою та святістю людини.