"Смерть завершує наше паломництво на землі, ми переходимо до іншого світу", - о. Андрій Рак зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії, священник Санктуарію Божої Матері Тиврійської, запрошує нас дивитися на смерть сьогодні по-християнськи, без страху.
Беручи в руки Катехизм Католицької Церкви чи молитовник "Щоденно з Богом", знаходимо те, що останні речі людини - це смерть, суд Божий, небо або пекло. Сьогодні чуємо про смерть щодня, і може здаватися, що вже не треба говорити про неї. Однак, маємо дивитися на смерть Божими очима, по-християнськи: з надією, без страху і жахливих думок. Смертю не закінчується наше життя: людина має тіло і безсмертну душу. Світ ангелів і святих, світ Господа Бога та темних духів, які збунтувалися проти Бога, - це той світ, який ми зможемо побачити після нашого паломництва на землі. "Від смерті починається наше справжнє життя - життя без кінця", - о. Андрій цитує святу Терезу від Дитятка Ісуса. Книга Мудрості говорить про те, що Бог не створив смерть і не бажає її нікому, через заздрість диявола смерть увійшла у світ. Але, дивлячись на смерть Ісуса Христа, ми можемо приготуватися до перемоги над дияволом.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.