"Чим більше ми страждаємо, тим більше відчуваємо спраглість Бога", - єпископ Павло Гончарук у І день реколекцій

Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів».

Того часу прийшли Ісусова мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до Нього, кличучи Його. А довкола Нього сидів натовп. І говорять Йому: «Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри зовні шукають Тебе». А Він у відповідь їм каже: «Хто Моя мати та Мої брати?» І, поглянувши довкола себе на тих, які сиділи навкруги, каже: «Ось Моя мати та Мої брати! Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати».

Того часу книжники, які спустилися з Єрусалима, казали, що Він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє. Покликавши їх до себе, Він промовляв їм у притчах: «Як може сатана сатану виганяти? І коли царство саме в собі поділиться, не зможе встояти те царство; і коли дім сам у собі поділиться, не зможе встояти той дім; і коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може він встояти, але йому настав кінець. Ніхто не може пограбувати майно сильного, вдершись до його дому, якщо спершу не зв’яже сильного, – і лише тоді пограбує його дім.

Того часу Ісус зі своїми учнями відійшов до моря, і великий натовп пішов за Ним з Галілеї та з Юдеї, з Єрусалима та з Ідумеї; а також великий натовп із Зайордання, з Тира й Сидона, почувши, що робив Він, зібрався до Нього. І сказав своїм учням мати напоготові човен для Нього, щоб народ не тіснив Його: бо Він оздоровив багатьох, тож ті, хто мав недуги, кидалися до Нього, аби до Нього доторкнутися. І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним і кричали, вигукуючи: «Ти – Син Божий!» Та Він суворо наказував їм, щоб не виявляли Його.

Того часу Ісус увійшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав всохлу руку. Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити. І каже чоловікові, який мав суху руку: «Стань посередині». А їх запитує: «В суботу дозволено робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити?» Вони ж мовчали. І, обвівши їх гнівним поглядом, глибоко засмучений скам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув – і рука його відновилась. І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як би це Його погубити.