Отець Роман Братковський з парафії Преображення Господнього Української Греко-Католицької церкви, лідер харизматичної спільноти "Галилея", продовжує цикл катехиз "Євангеліє Царства". Дев'ята програма розкриває тему: "Метаноя, або переміна мислення".
Якщо ми повірили в Ісуса Христа, то чому продовжуємо грішити? В чому наша проблема? Апостол Павло пише до римлян, які щойно прийняли Ісуса, наступні слова:
Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале. (Рим. 12:1-2)
Апостол Павло закликає Церкву оновити і перемінити свій розум. Він пише ці слова до християн, які вже жили Христом і Таїнствами, але їм ще чогось бракувало. Як і кожному з нас... І ми до кінця не розуміємо де криється ця проблема...
Павло говорить, що проблема у розумі, тобто людина тілом і духом стала християнином, але її розум і мислення продовжує залишатись рабським. Умовно кажучи: "Християнин вийшов з гріха, але гріх не вийшов з християнина". І гріх - це наше мислення. А тому Павло закликає не вподібнюватись до цього світу, а оновлювати свій розум.
Для чого людині оновлювати розум?
Коли людина прийняла Святого Духа - Він живе у її дусі, але розум продовжує думати як раніше. Такий стан можна назвати двоєдушністю.
Бог нікого не спокушає, але людина спокушається власною пожадливістю, яка породжує гріх. Проблема не у Богові, а у тому, що в людині залишається любов до гріха, яка була до навернення.
Щоб викоренити любов до гріха людина потребує оновлення розуму і переміни свого мислення. Досягти цього можливо, якщо вона буде вдивлятись в Ісуса і наслідувати Його.
Переміна мислення, або метаноя, означає повернутись до Бога своїм розумом. Господь нас любить і хоче, щоб ми були щасливими. Цього можна досягти, якщо всім серцем, душею і розумом полюбимо Господа, а свого ближнього - так як його полюбив Ісус Христос, віддавши Своє життя.
Отець Роман Братковський
Народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її.
Чи можемо ділитися з іншими тим, чого самі ще не здобули? Чи здатна наша віра вийти за межі комфорту й поверхової обрядовості? Чому справжнє апостольство народжується виключно «в ногах Господа» і чому місійність є ознакою духовної зрілості християнина? Про це в програмі “Катехиза” говорить відомий реколекціоніст, священник-єзуїт о. Михайло Станчишин.
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.
Що таке молитва? Для чого вона потрібна? Як молитися, щоб Господь мене почув? У цій катехизі отець Йосип Щур, ЧСВВ, ігумен монастиря Святого Василія Великого Отців Василіян у м. Києві, запрошує споглянути на молитву як на вияв довіри до Бога. Священник заохочує завжди починати свою молитву з довіри, наголошуючи, що саме тоді розпочнеться подорож від довіри до самої віри.
У новій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак, монах-кармеліт, роздумує над тоталітаризмом, приниженням людської гідності та вибором між зовнішньою безпекою і внутрішньою свободою, звертаючись, зокрема, до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Що для нас важливіше — безпека чи свобода, комфорт чи правда, спокій чи совість — і чи залишається в людині простір свободи навіть тоді, коли здається, що все навколо вже підкорене?