Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
Запрошуємо вас до прослуховування катехези з циклу про вісім блаженств. Разом із духовним отцем Вищої духовної семінарії у Ворзелі Григорієм Расолленком ми зануримося в роздуми над словами Христа: «Блаженні ті, хто плаче, бо вони будуть потішені».
Чи кожен смуток є корисним? Чому святі плакали через дрібниці, які нам здаються неважливими? І як відрізнити «світський смуток», що веде до смерті, від «Божого смутку», що дарує життя? Дізнайтеся, як перетворити свій біль на зустріч із Богом.
Мандруємо роздумами про те, як Ангели супроводжують нас у Різдвяному періоді разом із с.Юлією Заводовською зі Згромадження Сестер від Ангелів у м.Вінниця.
У ранковій катехезі на хвилях Радіо Марія монах-францисканець отець Андрій Немченко роздумує над силою материнської молитви, яка здатна рятувати від смерті, повертати до життя й випрошувати неймовірні благодаті. Священник ділиться живими свідченнями молитви матерів за синів на війні та за хворих дітей, не оминаючи й теми кризи, яку може переживати навіть ця свята молитва.
Про Святого Франциска і святкування Різдва в Греччо виголосив катехизу брат-капуцин о.Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви у м.Києві. Священник наголошує: історія, що колись трапилась зі святим у маленькому містечку Італії, сьогодні дає нам чудову можливість "оживити" події і обставини народження Ісуса Христа.
На хвилях Радіо Марія прозвучала катехеза з отцем Віталієм Козаком, присвячена темі «Жіноча душа у світлі антропології святої Едити Штайн». Це роздуми не про те, що жінка має робити, а про те, ким вона є у Божому задумі, про її здатність приймати життя, відчувати фальш і біль ще до того, як вони стають видимими.