Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
У черговій катехезі циклу духовного паломництва до Святої Землі отець Гжегож Вавжиняк розглядає постать Самсона крізь призму покликання назорея. Священник пояснює, що означало бути посвяченим Богові, чому Самсон зазнав поразки та проводить паралель між старозавітними назореями і юродивими Христа ради.
У двадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» о. Віталій Козак розмірковує над темою «Любов сильніша, ніж страх», запрошуючи слухачів шукати внутрішню свободу та вчитися мислити самостійно, а не лише під впливом інформаційного шуму. Священник наголошує, що саме внутрішня свобода стає тим простором, де людина може по-справжньому зустрітися з Богом.
Чи задумувалися ви, чому Євхаристію називають вершиною життя Церкви та кожного віруючого? У першій частині циклу катехез брат-капуцин Леонід Міхалець розкриває глибоку символіку початку святої Меси. Від урочистої процесії до молитви каяття — дізнайтеся, як вступні обряди готують наше серце до зустрічі з Живим Богом та чому кожен жест священника має особливе значення для нашого спасіння.
Магістр теології Юлія Берт презентує нові видання видавництва “Видавництво Святого Павла”: книга Аркадіуша Лодзевського “Божий порадник співпраці з волею Бога”, яка пропонує практичні поради для духовного зростання та довіри Господу; інтерактивне “Євангеліє друзів Ісуса” для дітей та “Молитви святої Фаустини Ковальської”.
“Я мушу бути сильним”, “Без мене все розвалиться” - такі і подібні думки можуть час від часу з’являтися в людини, яка переживає величезну втому, але не може позбутися “синдрому рятівника”. “Є багато хрестів, які ми самі на себе накладаємо, - говорить військовий капелан о.Олександр Халаїм. - Сам Ісус Христос не завжди був доступний 24/7… Людина має відпочивати”.