Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
У черговій катехизі з циклу "Людина на межі між Богом і безоднею" монах ордену босих кармелітів о. Віталій Козак продовжує роздуми на тему "Ідеологічна машина та наслідки для людей".
У програмі «У ваших намірах» на Радіо Марія єпископ Ян Собіло із запорізької прифронтової зони ділиться духовними орієнтирами для християн під час війни. Як не дозволити гніву й виснаженню занурити серце в темряву, чому прокльони лише помножують руйнівну силу агресора та чому приклад святих навчає долати найважчі випробування молитвою — читайте у статті.
Сповідь — це не просто формальне перелічення провин чи розмова «за чашкою кави», а глибоке відновлення стосунків людини з Богом. У цій статті на основі роздумів душпастирів розкриваються ключові кроки підготовки до Таїнства Покаяння: як правильно проводити іспит сумління у світлі Божої любові, розрізняти важкі й легкі гріхи та уникати типових пасток самовиправдання.
Отець Олег Кіндій, доктор патристичного богослов'я, говорить про Амфілохія Іконійського - видатного богослова та представника Великих каппадокійців. Він був близьким другом Василія Великого та двоюрідним братом Григорія Богослова. Амфілохій активно боровся проти поширених на той час єресей (аріанства та македоніанства) і брав участь у Другому Вселенському соборі 381 року в Константинополі.
О. Руслан Михалків продовжує говорити про повагу до життя у контексті 5-ої заповіді Декалогу "Не вбиватимеш". У даній програмі катехит порушує важливі питання про моральне виправдання законного захисту, яке стосується військових, ненавимисне вбивство та вбивство ненародженого життя.