Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
Чи має богослов таку саму віру, як людина, яка ніколи не вивчала теології? Навіщо глибоко пізнавати Святе Письмо, Бога та церковну науку, і чи може богослов’я не лише поглиблювати віру, а й ставати причиною поділів у Церкві? Про це розмірковує директор Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві отець Здіслав Шманда, досліджуючи зв’язок між знанням про Бога, вірою та святістю людини.
Як відповісти християнською любов’ю на байдужість? Яка різниця між покутою та відшкодуванням? Як через відшкодування ми допомагаємо Богу рятувати інші душі? Як звичайні щоденні справи — чесна праця без хабарів, догляд за хворою дитиною чи прощення у подружжі — перетворюються на реальні духовні акти покути? Про це у програмі «Катехиза» роздумує сестра-гоноратка Каміла Кармалюк.
Дорога до пекла існує. Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» виголошує катехизу, закликаючи вірно обирати дорогу, яка веде до Неба. Священник пояснює, що потрібно нам залишити, щоб увійти у "вушко голки".
Чому збереження нашої держави є дивом? Чи українці - незалежні? Як остаточно подолати ментальну спадщину радянського тоталітаризму? Яке значення має посвята Русі Богородиці, здійснена 1037 р. Ярославом Мудрим? Про це у святковому ефірі роздумує о. Роман Лаба.
Для чого потрібно чистилище, та якими знаками і станом визначається пекло? В цій катехизі отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», запрошує до роздумів над остаточними справами людини, що стосуються переходу до вічного життя. Священник зауважує: "Святий Дух допомагає формувати віру і намагається показати, що нас чекає задля вільного вибору".