Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
30 січня минає чотири роки від призначення отця Павла Вишковського настоятелем костелу Святого Миколая. За цей час парафія пройшла непростий, але плідний шлях, на якому чітко видно дію Бога. У розмові в програмі «Не випадково!» отець Павло ділиться тим, як Господь провадив його у служінні на благо спільноти, якою є його особиста молитва та що стало вирішальним у процесі передачі приміщення костелу парафії після понад тридцяти років боротьби - на користування упродовж наступних 50 років.
"Любов - це атмосфера, у якій ми були сотворені і до якої покликані. Зробімо все, щоб наша молитва стала справжньою зустріччю з Господом Богом", - о. Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м.Києві.
"Не дати дияволу знищити Божий образ в нас, - закликає о.Олександр Халаїм, директор Реабілітаційного центру святого Івана Павла ІІ у Шаровечці на Хмельниччині, - пам'ятати на кожен день, що у кожному нашому кроці є присутуній Господь, і ми маємо діяти та пройти увесь шлях з гідністю, навіть коли війна намагається усе стерти".
Запрошуємо вас до прослуховування нової катехези отця Віталія Козака, присвяченої антропології Едити Штайн. У центрі уваги — не біологічні функції чи соціальні ролі, а внутрішній образ чоловіка згідно з божественним задумом. Ця розмова допоможе жінкам краще зрозуміти своїх чоловіків, а чоловікам — віднайти свій внутрішній стержень і стати «співтворцями» у цьому світі.
Як ми переживаємо різдвяний час між святами Богоявлення та Хрещення Господнього, для чого святкуємо ці події, і куди вони нас ведуть? Отець Микола Бєлічев, головний редактор журналу "Слово між нами", запрошує до роздумів, які допоможуть нам свідомо переживати дні свят, у яких до нас об'являється Господь.