Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
Завершення навчального року — це час великих сподівань та важливих життєвих рішень. Куди прямувати далі, щоб знайти справжнє щастя? Сестри Люцина та Наталія Гальцова діляться особистими історіями свого покликання, пояснюють біблійну суть монашества як особливих заручин із Богом та дають поради тим, хто відчуває тихий поклик Христа у своєму серці.
В ефірі Радіо Марія прозвучала 12-та катехеза з циклу «Людина між Богом та безоднею», яку виголосив о. Віталій Козак, монах-кармеліт. Роздумуючи над романом «Дюна» Френка Герберта, священик говорить про те, як влада поступово змінює людину, навіть тоді, коли вона починає свій шлях із добрих намірів.
На початку служіння не мав плодів, але продовжував молитися і вивчати Євангелізацію. Сьогодні він - відомий польський християнський євангелізатор, лідер спільноти "Голос Господа", автор духовних книг і проповідник. Видавництво Святого Павла у м. Львові на чолі з представницею Юлією Берт презентує три книги Марціна Зелінського.
У другій катехезі циклу про тлумачення псалмів "Псалом до душі" Михайло Сорокін розповідає про паломницькі псалми — особливий тип біблійних співів, які супроводжували народ Божий дорогою до Єрусалима. Автор пояснює, чому всі типи псалмів у його класифікації починаються на літеру «П», а також розкриває зміст 133 псалма як пісні духовного сходження громади до Святого Міста.
В одинадцятій катехезі циклу «Між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує про природу влади — від біологічного інстинкту до духовної відповідальності людини. Спираючись на роман «Дюна» Френка Герберта, священник показує, як контроль над страхом, релігією та наративом може формувати цілу реальність.