Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
Слово "чудо" доволі популярне. Але що воно означає для християн і для чого нам потрібні чудеса? Чи зріла віра може бути пов'язана з чудесами? На ці та інші питання відповідає в катехизі о. Андрій Пальчик, настоятель громади Матері Божої Чудотворного медальйона, м. Мерефа Харківської області.
Це підсумкова катехиза отця Віталія Козака із циклу "Молитва - історія дружби". Цикл передбачав ділення досвідом духовності, зокрема молитви святої Терези з Авіли. У цій серії священник робить синтез понад двадцяти програм. Катехит ще раз пригадує слухачам слова Терези: "Ставте Ісуса перед собою, розмовляйте з Ним як з другом. Бог говорить в тиші".
Брат-капуцин Олександр Могильний у катехизі розповідає, як, наближаючись до пасхальних свят, можна пережити зустріч з Богом, зустріч, яка змінить життя людини.
Отець Андрй Безкорованйний, префект Вищої духовної семінарії св. Йосифа у Львові-Брюховичах, розповідає про гріх та навернення до Бога на основі притчі про блудного сина.
Катехизу виголошує отець Павло Бичинський, духівник спільноти "Легіон Марії", яка діє при парафії святого Олександра. Тема програми стосується культу Богородиці. Орієнтиром для програми є книга авторства святого Альфонса Марії де Лігугорі "Приготування до посвяти себе Непорочній Діві Марії". Думку про посередництво Богородиці між людиною і Богом автор програми підсилює цитатою зі Святого Письма.