Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
У новій катехезі отець Віталій Козак, спираючись на романи Маргарет Етвуд і Даніеля Кіза, розповідає, як літературні образи відкривають глибини жіночого покликання. «Якщо у жінки забрати духовність, вона втрачає людськість», – наголошує священник, показуючи, що справжня жіночність народжується не з ролей, а з серця, яке носить життя.
Як долати спокуси, які можуть перешкодити нашому приготуванню до зустрічі Різдва Христового, та хто за ними стоїть? Отець Тарас Фітьо, душпастир УГКЦ для українців у м. Клагенфурт, Австрія, запрошує озброїтися духовно під час приготування та ділиться добрими сімейними порадами і способами, якими ми можемо скористатися на практиці для доброго святкування Різдва з рідними.
Чого ми боїмося, і що є джерелом нашого страху? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, запрошує нас до співпраці із Богом у святому часі Адвенту над тими сферами життя, де нам ще бракує віри.
У ранковій катехезі на Радіо Марія отець Ромуальд Загурський, священник з Конотопа, розповів про служіння Римо-католицької парафії на прифронтовій території, про прихисток у храмі під час окупації та про харитативну працю, яка триває досі. Священик поділився, де знаходить сили серед виснаження війни, наголошуючи: «Адорація і спорт рятують мене — це простір, де я знову знаходжу мир у серці».
У денній катехезі на Радіо Марія кармеліт о. Віталій Козак розкриває тему жіночої ідентичності у Божому задумі, спираючись на антропологію святої Едити Штайн. Священник показує, як біблійні жінки — від Єви до Богородиці — явили світові надію, глибину та неповторний образ Божої присутності.