Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
Напередодні Вербної неділі отець Гжегож Вавжняк запрошує слухачів заглибитися у витоки нашої віри, розглядаючи біблійні події входу Ісуса до Єрусалиму. У центрі роздумів — символіка покірного осляти, біблійні пророцтва про Месію та заклик до молитви за мир в Україні та на Святій Землі в часи військових випробувань.
У продовженні циклу «Заповіді блаженств» отець Григорій Рассоленко роздумує над словами Христа про милосердних і чистих серцем, відкриваючи їхню глибину у світлі Великого посту. Священник показує, як ці заповіді ведуть людину до щастя, поєднуючи справедливість, свободу і любов, яка походить від Бога.
У четвертій катехезі великого циклу про людину отець Віталій Козак говорить про смирення як внутрішню силу людини, яка прагне перевершити саму себе. Йдеться про спокусу контролю, втрату людського виміру у світі та про те, як сучасність намагається «усунути» смерть, зводячи її до технічної помилки.
Що насправді відбулося під час Благовіщення? У цій катехизі сестра Людмила від Бога Отця Милосердного розкриває глибоку таємницю приходу Бога на землю. Від історичних витоків свята до дивовижних наукових відкриттів про зв'язок матері й дитини — дізнайтеся, як подія в Назареті продовжує жити в кожному з нас сьогодні через молитву, Євхаристію та служіння ближньому.
Ця катехеза відкриває постать святого Максиміліана Марія Кольбе як людину, близьку до кожного з нас — не «супергероя», а того, хто повністю довірився Богові. Через його життя, служіння і мученицьку смерть ми бачимо, що святість народжується з відданості Христу в щоденності.