Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
У шостій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розкриває небезпеку ідеологічного та морального утопізму. Чому прагнення до ідеального світу без Бога зрештою обертається або знищенням особистості, або її небезпечною абсолютизацією?
Напередодні Неділі Божого Милосердя отець Вальдемар Павелець розкриває глибину цієї правди, показуючи, як Бог відповідає на гріх і страждання людства. У світлі об’явлень святої Фаустини Ковальської священник пояснює знаки Милосердя, які стали надією для світу, зраненого війнами та безбожництвом.
Чому Ісус входить на тварині? Що означає пальмове гілля? Як людина має бути подібна до дерева та у чому вхід до Єрусалиму має схожість із першим тижнем побудови світу? Про подію, яка нагадує нам запрошення Ісуса увійти у власну душу задля очищення від смороду, говорить о.Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ у м. Бориславі.
Що зробив Ісус Христос для нас, та як він тяжко терпів? До роздумів над страстями Господніми за Євангелієм від Йоана запрошує о.Вадим Варфоломеєв зі Згромадження Отців Пасіоністів, священник Кам’янець-Подільської дієцезії.
"Слідуючи думками віруючого англійського письменника Честертона у романі, нагадаємо собі про спасіння душі, за яке маємо боротися задля повної свободи, що дає почуватися нам дитиною Божою і нею реально бути", - запрошує в катехизі о.Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії, наголошуючи, що віра має бути втіленою.