25 квітня Житомирська громада та гості міста запрошуються на історичну подію — консекрацію (урочисте освячення) новозбудованого храму Божого Милосердя в районі Мальованка. Урочисту літургію о 11:00 очолить єпископ-ординарій Віталій Кривицький. Приєднайтеся до спільної молитви та святкування у новому духовному центрі міста!
Запоріжжя сьогодні — це місто, де сирени лунають по десять разів на добу, а лінія фронту проходить зовсім поруч. Проте саме тут, серед тривог і небезпек, розгортається надзвичайна історія любові до ближнього. Радіо Марія завітало в гості до братів-альбертинців та єпископа Яна Собіла, щоб дізнатися, як працює благодійна пекарня, що годує 2000 людей, як знайти шлях до Бога через допомогу знедоленим та чому війна, попри біль, веде людей до духовного відродження.
Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: «Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може чинити таких знамень, які Ти чиниш, коли би Бог не був з ним».
Того часу Ісус явив себе знову учням біля Тиверіадського моря. А явив так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!» Говорять йому: «Ідемо й ми з тобою». Вони вийшли й сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Отже, каже їм Ісус: «Діти, чи є у вас щось з риби поїсти?» Відповіли йому: «Немає».
Того часу Марія стояла назовні біля гробниці й плакала. А плачучи, нахилилася до гробниці й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де було покладено тіло Ісуса. І вони кажуть їй: «Жінко, чого ти плачеш?» Відповідає їм: «Забрали мого Господа, і не знаю, де поклали Його!»