Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятована й жила!» І Він пішов з ним.
За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, — почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: «Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — буду врятована!» І враз всохло джерело її крові, і вона відчула в тілі, що була зцілена від хвороби. Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: «Хто доторкнувся до Мого одягу?» А Його учні говорили Йому: «Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: “Хто доторкнувся до Мене?”» І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду. Він же промовив до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги». Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?» Ісус, почувши промовлене слова, говорить старшому синагоги: «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана — брата Якового. Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!» Та з Нього почали насміхатися. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, говорить до неї: «Таліта кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!» І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І нестямилися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Того часу навчав Ісус в одній із синагог у суботу. І ось була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.
Того часу Ісус сказав до натовпу: «Коли ви побачите хмару, яка піднімається із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, – і стається так. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, – і збувається. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього? Чому ж самі від себе не судите, що є справедливе?
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся! Я маю хреститися хрещенням; і як Я знемагаю, поки звершиться!
Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, але поділ! Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Розділиться батько із сином і син з батьком; мати – з дочкою, а дочка – з матір’ю; свекруха – зі своєю невісткою, а невістка – зі свекрухою».
Того часу Ісус скаазав своїм учням: «Знайте, що якби господар знав, о котрій годині прийде злодій, то не дав би зробити підкоп у свій дім. Тож і ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський!»
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля, щоб, як прийде він і постукає, то відразу ж йому і відчинити. Блаженні ті слуги, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; воїстину кажу вам, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони».