Перекладаючи з грецької твір одного з найбільших Отців Церкви Кирила Олександрійського про єдність Христа, отець Олег Кіндій, священник УГКЦ та викладач богослов'я в Українському католицькому університеті, запрошує вдуматися в життя Христа, хто є такий Ісус та зрозуміти, як у Христі ми можемо краще ставати собою.
Кирило Олександрійський народився близько 376р. у Єгипті, Олександрія. Зростав у християнській родині та добре знав Слово Боже. Олександрія брала початок для катехитичної школи. Логіка, людський розум, пошук істин потребує Божественного одкровення, для Кирила Слово Боже було наавторитетнішим. Християнська містика будувалась на глибокому наверненні людини, вивченні Божого Слова, і тоді вже Бог розкривався у глибших сенсах. Серед олександрійців виникла суперечка "як називати Марію". Одне з них стало "мати Божа". Деякі раціональні розуми вважали, що Бога може народити лише Бог. Але Кирило обгрунтовує вчення про Богородицю, та на Третьому вселенському соборі було проголошено, що Марія є Богородиця. Той, кого виношувала Марія, мав людську природу і водночас Божу, в її лоні поєднується дві природи.
Твір про єдність Христа був написаний Кирилом близько 438р. та надав поштовх для вивчення Отців Церкви. В кінці XIXст. твір було опрацьовано і перекладено в Оксфорді, пізніше у Франції. Твір представлено у формі діалогу між двома особами: Кирило, захисник віри, та представник несторіанських поглядів, той хто потребує роз'яснення. Тема єдності Христа у двох природах розкриває те, що в Ісусі Христі у повноті реалізована Божественна особа, сам Бог. Кирило підкреслює, що Ісус - це одна особа, яка поєднана двома природами, але не розділена. За Таємницею ікономії (від грец. οἰκονομία — "домобудівництво", "управління домом") Єдинородного, яка стосується плоті, стоїть задум Бога відновити гармонію світу. "Кирило Олександрійський пояснює: Бог, стаючи людиною, приймає на себе не лише людську плоть і робить її своєю, але й приймає усі страждання, наші болі. Для Нього усе людське стає рідним, тому з Ісусом Христом як Богом, який став людиною, легко говорити, Він розуміє нас зсередини," - наголошує отець Олег.
У цій катехизі о. Андрій Педай, директор БФ "Карітас Спес - Київ", вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в м. Києві, знайомить нас одразу із трьома італійськими святими: "святим робітником", "блаженною хворою на рак кісток" та "сліпою прикутою до ліжка, до якої ходять за порадою". Священник наголошує, що Бог виявляє себе в немічності, а метою нашого життя не може бути здоров'я, успіх чи кар'єра. Святість не походить з досконалості й знання, це спосіб життя у відданості Ісусу. Найважливіше, дозволити Богу себе вести.
На початку цієї катехизи отець Тарас Фітьо нагадує, що молитва — це стосунок мене і моєї сім’ї до Бога, та зауважує: «Якщо ми маємо чи плануємо мати сім’ю, дітей, важливо пам’ятати, що дорослі є прикладом для своїх дітей у молитві».
Священник УГКЦ та душпастир для українців у м. Клагенфурт, Австрія, пояснює, як можна побудувати ритм молитви та духовне життя в сім’ї.
У катехезі на «Радіо Марія» брат Микола Орач ділиться глибокою францисканською мудрістю про боротьбу зі спокусами, розкриваючи аскетичні повчання з книги «Квітки Святого Франциска». Дізнайтеся, чому духовні випробування є знаком Божої довіри, як здолати пастку знеохочення за допомогою притчі про сіяча та чому покора, радість і регулярна сповідь стають найміцнішою бронею проти підступів ворога.
Чи справді людина пробачила, якщо досі пам’ятає завдану їй рану і відчуває біль від пережитої образи? У катехезі сестра Божена Новоселець розповідає про різницю між прощенням, примиренням і довірою та пояснює, чому бажання простити, але неможливість зробити це зараз, не завжди означає відсутність доброї волі.
У черговій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак підсумовує тему тоталітаризму й пригноблення, завершуючи роздуми над романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Водночас священник розпочинає нову тему — про ідеологічну машину та її наслідки для людини, яка поступово втрачає не лише свободу, а й здатність самостійно визначати, що є правильним.