Сестри Глорія, Оксана і
Донателла ділилися пережиттям Великого посту у їхньому згромадженні, а також розповіли про "Слово життя" на березень місяць.
Березень 2020 року
«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, –
це ж бо закон і пророки» (Мт 7,12).
Як часто у моменти важливого життєвого вибору ми шукали надійного компасу, що вказав би нам шлях, куди потрібно йти? А ще, як християни, ми себе запитували, у чому полягає суть Євангелія, який ключ відчиняє двері, щоб увійти в серце Бога і жити як Його діти тут і тепер?
Ось Ісусове слово стосовно нашого випадку, Його чітке твердження, яке можна безпосередньо зрозуміти і ним жити. Ми його знаходимо в Євангелії від Матея: саме про нього йдеться у великій Нагірній проповіді, де Ісус навчає, як у повноті жити християнським життям. Він сам підсумовує всю свою звістку в цьому лапідарному твердженні.
Сьогодні, коли нам потрібні глибоко змістовні, але короткі й дієві послання, ми могли б прийняти це слово як дорогоцінне твіт повідомлення, про яке слід пам’ятати щомиті.
«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки».
Щоб краще зрозуміти, що нам слід робити для інших, Ісус нас заохочує поставити себе на їхнє місце; саме так як зробив Він, коли прийняв нашу людську плоть, щоб любити нас.
Запитаймо себе, чого ми очікуємо від наших батьків, від дітей, від колег по роботі, від очільників держави, від духовних провідників: прийняття, слухання, залучення, підтримки в матеріальних потребах, а також щирості, прощення, підбадьорення, терпеливості, поради, скерування, настанови… Для Ісуса така внутрішня постава, з конкретними діями, що з неї випливають, сповняє весь зміст Божого закону і все багатство духовного життя.
Ось це «Золоте правило», універсальна наука, що міститься в різних культурах, релігіях і традиціях, розвинутих людством упродовж історії1. Це основа для всіх по-справжньому людських цінностей, на яких будується мирне співжиття, коли панують справедливі і солідарні відносини на особистому і суспільному рівні.
«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки».
Це Слово спонукає нас бути креативними і великодушними, проявляти ініціативу на користь будь-якої людини, прокладати мости навіть до наших недругів, як казав і робив сам Ісус. Воно вимагає від нас здатності виходити поза власні межі, а відтак ставати ще й правдивими свідками нашої віри.
Ось як нас заохочує К’яра Любіх: «Пробуймо. Один день, прожитий у такий спосіб, вартує цілого життя. [...]. Нас переповнить раніше нечувана радість. [...]. З нами буде Бог, адже Він є з тими, хто любить. [...]. Іноді ми можемо сповільнюватися, відчувати спокусу зневіритися, припинити. [...]. Але ж ні! Сміливіше! Бог дає нам благодать. Завжди починаймо спочатку. Діймо наполегливо, і ми побачимо, як поволі довкола нас змінюється світ. Ми збагнемо, що Євангеліє несе більш захопливе життя, запалює світло у світі, надає смаку нашому існуванню, містить у собі принцип вирішення всіх проблем. І ми не заспокоїмося, допоки не поділимося своїм надзвичайним досвідом з іншими: друзями, які нас можуть зрозуміти, з родичами, з кожним, кому ми відчуваємо натхнення його передати. Тоді відродиться надія»2.
«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки».
Раміро, старожил на своєму робочому місці, дізнався, що до нього скоро долучаться нові колеги.
Він себе запитує: «Якби я вперше увійшов у цей офіс, що мені було б приємно тут побачити? Що б мені допомогло комфортно себе почувати?» Тоді він береться за те, щоб звільнити місце, шукає додаткові письмові столи, залучає інших колег. Вони разом готують нові зручні робочі місця, і новоприбулі працівники потрапляють у радісну атмосферу і більш згуртоване середовище праці.
Летиція Магрі
1 Деякі приклади: «Те, чого не хочеш, щоб робили тобі, не роби й іншим. Це і є вся Тора, а все решта – це коментар до неї». (Юдаїзм); «Ніхто з вас не є вірним, поки не бажає для свого брата того, що бажає для самого себе». (Іслам); «Не чини шкоди іншим у тих речах, які ти би вважав шкідливими для себе». (Буддизм).
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.
13 травня — дата, яка символічно об'єднує португальське селище Фатіма, площу Святого Петра у Ватикані та долю сучасної України. Чому замах на Папу Йоана Павла ІІ та агресія Росії проти України мають спільне метафізичне коріння? У цій статті, заснованій на катехезі отця Романа Лаби, ми розглядаємо «помилки Росії» не лише як політичну ідеологію, а як глибоку духовну патологію — «абортивну ментальність», що намагається знищити суб’єктність цілих народів.
Що єднає земну й небесну Церкву? Чому святі, будучи в Небі, можуть випрошувати благодаті для нас? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує цикл катехиз про сопричастя Святих, яке допомагає нам вірити у вічне життя, та у цій програмі знайомить із трьома станами Церкви.
Гілберт Кійт Честертон у свої книзі "Вічна людина" звертається до тих, хто має можливість відкрити "розумність віри" і побачити перспективу життя. Отець Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії, запрошує до роздумів про дім і шлях віри на основі книги англійського письменника.
У нашому щоденному житті важливо вчасно сказати Богові "так". На прикладі Тієї, яка не готувалася до приходу Архангела, але одразу змогла дати відповідь, приймаючи Божу волю. Отець Йосиф Щур, ігумен монастиря отців Василян у м. Києві, запрошує до роздумів про власні відповіді і вибори, занурюючись думками у значимість Пресвятої Діви Марії, яку Бог обрав задля втілення Його задуму.