Отець Валентин Матушевський коментує Євангеліє від Луки 2:22-40. Дізнаємось про свято Стрітення Господнього, страждання та любов Господа.
Коли, згідно із Законом Мойсея, виповнилися дні їхнього очищення, то Ісусові батьки принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «Кожне немовля чоловічої статі, яке відкриває материнську утробу, святе для Господа назване буде». І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — одну пару горлиць або двоє голубенят. І ось в Єрусалимі був один чоловік, на ім’я Симеон, муж праведний й богобоязний, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому об’явлено Духом Святим, що він не побачить смерті, перш ніж побачить Помазаника Господнього. І прийшов він у Духові до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його в обійми, і благословив Бога, кажучи: «Нині відпускаєш свого слугу, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу — Ізрáїля!» І Його батько та мати дивувалися усьому тому, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на руїну і на повстання багатьох в Ізрáїлі та як знак, якому будуть противитись; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися задуми багатьох сердець!» І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона постаріла в численних днях своїх, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та благаннями. І в ту годину, підійшовши, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.
Слово Господнє.
У черговій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак підсумовує тему тоталітаризму й пригноблення, завершуючи роздуми над романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Водночас священник розпочинає нову тему — про ідеологічну машину та її наслідки для людини, яка поступово втрачає не лише свободу, а й здатність самостійно визначати, що є правильним.
Як спілкуватися з Небесною Мамою? Як Та, що стояла біля підніжжя хреста і пережила страждання свого Сина, сьогодні розділяє біль нашого народу та глибоко розуміє кожну матір і дружину, чиї рідні перебувають у полоні, поранені чи віддали своє життя заради захисту інших? Що ми можемо подарувати Тій, яка веде нас до Бога? У свято Народження Пресвятої Діви Марії сестра Ліджі говорить про вірну любов нашої Небесної Мами.
Народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її.
Чи можемо ділитися з іншими тим, чого самі ще не здобули? Чи здатна наша віра вийти за межі комфорту й поверхової обрядовості? Чому справжнє апостольство народжується виключно «в ногах Господа» і чому місійність є ознакою духовної зрілості християнина? Про це в програмі “Катехиза” говорить відомий реколекціоніст, священник-єзуїт о. Михайло Станчишин.
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.