"Бог створив одну Церкву, щоб мати можливість об'являтися нам. Події, які ранять єдність Тіла Христового, не виникають без гріхів людей", - о. Міхал Бранкевич, духовний отець Києво-Житомирської дієцезіальної місійної семінарії "Redemptoris Mater".
Єдність для існування Католицької Церкви була порушена через людські помилки. Принципом, який допомагає перебувати в єдності є визнання віри, що ми отримуємо через Апостолів. В Катехизмі Католицької Церкви бачимо спроби "лікування ран" єдності. У XVI ст. Мартин Лютер створює Церкву, яка спирається на Священе Писання та відкидає традицію, що гарантувала би розуміння Слова Божого. Протягом наступних століть виникає розкол Церкви через слабкості людей: громади відділяються від повного спілкування з Католицькою Церквою. Центр переноситься з Риму до Константинополя, постає Візантійська цивілізація, яка продовжила цезарську ідеологію Римської імперії. Спроби Цезаря контролювати Церкву та управляти нею, у 1054р. призвели до великого розколу на західну Римську Католицьку Церкву і східну Православну Церкву.
II Ватиканський Собор виступив із ініціативою поєднати Церкву, але до сьогодні "рана" залишається. «Католицька» (від грец. καθολικός — всезагальний, вселенський). Главою вселенської Церкви є Ісус Христос, якого на Землі представляє Папа Римський - наступник апостола Петра.
"Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно."(Йн.17:21-22) Католики прагнуть спільного мислення, виконуючи бажання Ісуса та дотримуються принципу споглядати на людську Голову Церкви - Папу. Важливою ознакою задля єдності є присутність Ісуса Христа на Літургії, що виявляє првдивий знак Любові Бога Отця. Отець Міхал заохочує споглядати Православну Церкву як братерську у надії єдиного поширення христинської віри по тих країнах, де ще не пізнали християнство.
Напередодні Вербної неділі отець Гжегож Вавжняк запрошує слухачів заглибитися у витоки нашої віри, розглядаючи біблійні події входу Ісуса до Єрусалиму. У центрі роздумів — символіка покірного осляти, біблійні пророцтва про Месію та заклик до молитви за мир в Україні та на Святій Землі в часи військових випробувань.
У продовженні циклу «Заповіді блаженств» отець Григорій Рассоленко роздумує над словами Христа про милосердних і чистих серцем, відкриваючи їхню глибину у світлі Великого посту. Священник показує, як ці заповіді ведуть людину до щастя, поєднуючи справедливість, свободу і любов, яка походить від Бога.
У четвертій катехезі великого циклу про людину отець Віталій Козак говорить про смирення як внутрішню силу людини, яка прагне перевершити саму себе. Йдеться про спокусу контролю, втрату людського виміру у світі та про те, як сучасність намагається «усунути» смерть, зводячи її до технічної помилки.
Що насправді відбулося під час Благовіщення? У цій катехизі сестра Людмила від Бога Отця Милосердного розкриває глибоку таємницю приходу Бога на землю. Від історичних витоків свята до дивовижних наукових відкриттів про зв'язок матері й дитини — дізнайтеся, як подія в Назареті продовжує жити в кожному з нас сьогодні через молитву, Євхаристію та служіння ближньому.
Ця катехеза відкриває постать святого Максиміліана Марія Кольбе як людину, близьку до кожного з нас — не «супергероя», а того, хто повністю довірився Богові. Через його життя, служіння і мученицьку смерть ми бачимо, що святість народжується з відданості Христу в щоденності.