Гілберт Кійт Честертон у свої книзі "Вічна людина" звертається до тих, хто має можливість відкрити "розумність віри" і побачити перспективу життя. Отець Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії, запрошує до роздумів про дім і шлях віри на основі книги англійського письменника.
Глибоковіруючу людину відрізняє те, що вона завжди вміє виразити своє велике захоплення і побачити Бога у всьому, що відбувається навколо. Автор книги "Вічна людина" Гілберт Кійт Честертон не боготворить зірки, місяць, сонце, і все що його оточує, але вміє розпізнати, що це усе вийшо з рук Божих.
"Скільки способів дістатися до свого дому ти знаєш? - Ставить запитання священник та відповідає. - У своїй книзі Честерстон обирає лише два: нікуди взагалі не йти, що означає ти є вдома і не мусиш нікуди виходити. Або другий спосіб: іти навколо світу, поки не дійдеш туди, звідки вийшов." Книга зображає подорож в історії, яку здійснює сам автор, повертаючись додому: від першого досвіду людини до Ісуса Христа, який є центром. Роздуми про створіння, яке називають людиною, нагадують про добрі вчинки, жертовність, турботу людини. Але і про її злочини, що також здатна робити людина у світі. Завдяки богочоловікові Ісусові людство може ставати більш людянішим. Християнство відкриває сенс життя сучасного світу - нова Пасха, якою є Євхаристійний хліб. Ісус запрошує кожного з нас пізнавати віру, читати Катехизм Католицької Церкви, розвиватись інтелектуально. Не боятися виступати проти різних ідеологій, що не керуються правдивим походженням людини і світу. "Це ж зображення у печері не намалювала мавпа, його намалювала людина, - звертається Честертон до дарвіністів, - людина побачила і вчинила дію". Спадкоємці Адама і Єви відчувають тугу за Богом, і те, що було страхами, називають богами. Людина, яка забуває єдиного Бога Творця, ідучи вперед, починає бачити кінець світу, але не може побачити перспективу життя. Христологія, наука про Христа, народжується з запитання "ким Я є для тебе? за кого мають Мене люди? за кого маєш Мене ти?". У Євангелії Ісус часто питає про Себе своїх учнів і апостолів. Бог, який народжується для нас в печері, прагне відновити в нас образ людини.
"Ми маємо дві перешкоди за Честертоном, які можуть нам завадити пізнати Ісуса у своєму житті, - зауважує о.Віталій, - першою є втеча до поганства, що повертає старі обряди, культи язичниства, залишаючи розумність віри. Бути католиком не означає перестати мислити, а навпаки почати обдумувати кожен елемент. Другою перешкодою є юність віри, що означає переживання лише традицій, та зупиняє пошук сенсу щоразу наново."
Червень 2001 року став для України часом великої надії та духовного іспиту. Яким запам’ятався візит папи Йоана Павла ІІ тим, хто готував його приїзд у Києві? Про «невидиму» працю, спротив пропаганди, особисту молитву Понтифіка на колінах та його пророчі слова про «загарбницькі орди», які сьогодні звучать як ніколи актуально, розповідає очевидець подій отець Віктор Маковський.
У шістнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак відкрив новий тематичний блок, присвячений системам контролю та страху. Упродовж наступних семи програм священник аналізуватиме механізми тоталітаризму, звертаючись до відомого твору Маргарет Етвуд «Оповідь служниці».
Священник УГКЦ о. Іван Держило говорить про Божі заповіді, пропонуючи сприймати Декалог не як суворі заборони, а як Божі обіцянки та вияв батьківської любові, що трансформують серце вірянина.
О.Роман Казьмєрчак разом із багатодітним батьком Володимиром Блажеєвим аналізують послання св. Йоана Павла II до сімей, підкреслюючи роль сім'ї як «домашньої церкви». Гість програми ділиться зворушливим особистим свідченням про подолання кризи, виховання чотирнадцяти дітей та силу молитви у часи важких випробувань.
У катехезі отець Віталій Храбатин продовжив аналіз книги Гілберта Кейта Честертона «Ортодоксія», зосередившись на темах матеріалізму, свободи та відповідальності людини. Священник пояснив, чому, за Честертоном, війни є наслідком людського вибору, а не Божої волі, та як втрата віри в Бога спонукає людину шукати інші об’єкти поклоніння.