"Не готові захищати віру, тому що не знаємо її", - о.Віталій Храбатин

Глибоковіруючу людину відрізняє те, що вона завжди вміє виразити своє велике захоплення і побачити Бога у всьому, що відбувається навколо. Автор книги "Вічна людина" Гілберт Кійт Честертон не боготворить зірки, місяць, сонце, і все що його оточує, але вміє розпізнати, що це усе вийшо з рук Божих. 

"Скільки способів дістатися до свого дому ти знаєш? - Ставить запитання священник та відповідає. - У своїй книзі Честерстон обирає лише два: нікуди взагалі не йти, що означає ти є вдома і не мусиш нікуди виходити. Або другий спосіб: іти навколо світу, поки не дійдеш туди, звідки вийшов." Книга зображає подорож в історії, яку здійснює сам автор, повертаючись додому: від першого досвіду людини до Ісуса Христа, який є центром. Роздуми про створіння, яке називають людиною, нагадують про добрі вчинки, жертовність, турботу людини. Але і про її злочини, що також здатна робити людина у світі. Завдяки богочоловікові Ісусові людство може ставати більш людянішим. Християнство відкриває сенс життя сучасного світу - нова Пасха, якою є Євхаристійний хліб. Ісус запрошує кожного з нас пізнавати віру, читати Катехизм Католицької Церкви, розвиватись інтелектуально. Не боятися виступати проти різних ідеологій, що не керуються правдивим походженням людини і світу. "Це ж зображення у печері не намалювала мавпа, його намалювала людина, - звертається Честертон до дарвіністів, - людина побачила і вчинила дію". Спадкоємці Адама і Єви відчувають тугу за Богом, і те, що було страхами, називають богами. Людина, яка забуває єдиного Бога Творця, ідучи вперед, починає бачити кінець світу, але не може побачити перспективу життя. Христологія, наука про Христа, народжується з запитання "ким Я є для тебе? за кого мають Мене люди? за кого маєш Мене ти?". У Євангелії Ісус часто питає про Себе своїх учнів і апостолів. Бог, який народжується для нас в печері, прагне відновити в нас образ людини. 

"Ми маємо дві перешкоди за Честертоном, які можуть нам завадити пізнати Ісуса у своєму житті, - зауважує о.Віталій, - першою є втеча до поганства, що повертає старі обряди, культи язичниства, залишаючи розумність віри. Бути католиком не означає перестати мислити, а навпаки почати обдумувати кожен елемент. Другою перешкодою є юність віри, що означає переживання лише традицій, та зупиняє пошук сенсу щоразу наново."