Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче святий, благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, – так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, – щоб і вони в Нас були одне, аби світ повірив, що Ти Мене послав. І Я славу, яку Ти Мені дав, дав їм – щоби були одне, як і Ми одне. Я в них, а Ти – в Мені, щоб були досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, так як і Мене полюбив.
В одинадцятій катехезі циклу «Між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує про природу влади — від біологічного інстинкту до духовної відповідальності людини. Спираючись на роман «Дюна» Френка Герберта, священник показує, як контроль над страхом, релігією та наративом може формувати цілу реальність.
"Істинним є те, у що вірили всюди, завжди і всі", - ці слова належать богослову V ст. св. Вінсенту Лерінському. Про маловідомого, але дуже важливого святого Католицької Церкви розповідає священник УГКЦ, викладач УКУ о. Олег Кіндій.
Чи задумувалися ви, яке обличчя Бога ви носите у своєму серці? Чи це образ суворого прокурора, чи, можливо, байдужої сили? У новій катехизі отець Кшиштоф розкриває глибину молитви «Отче наш», пояснюючи, як вона допомагає нам позбутися хибних уявлень про Бога та відчути Його батьківську присутність у кожній сльозі та радості.
Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я – тих, кого Ти Мені дав, – щоби були одне, як і Ми. Коли Я був з ними, Я оберігав їх у Твоє Ім’я, – тих, кого Ти Мені дав, – і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. Нині ж до Тебе Я іду, і кажу це у світі, щоб вони мали Мою радість, виповнену в них.