Продовжуємо говорити про Декрет про апостолят мирян.
БАЖАЮЧИ ПОБІЛЬШИТИ апостольську діяльність Народу Божого, Священний
Собор звертається уважливо до християн мирян, яких властиву й необхідну ролю в місії Церкви він уже згадав на іншому місці. Бо апостоляту мирян, який випливає з самого їхнього християнського покликання, ніколи не може забракнути Церкві. Якою
спонтанною та плідною була ця діяльність в початках Церкви, показують самі Священні Писання (пор. Діян. 11, 19-21; 18, 26; Рим. 16, 1-16; Фил. 4, 3).
А наші часи не меншої вимагають ревности від мирян; більше того, сучасні обставини вимагають ще більшого і ширшого їх апостоляту. Зростаюче щораз число людей, поступ науки і техніки, тісніші взаємини між людьми не тільки безмежно поширили поле апостоляту мирян, по більшій часті для них лише відкритого, але також поставили нові проблеми, що вимагають їхнього підприємчивого клопотання і змагань.
Тим більше настійливим став цей апостолят, чим більше зросла, як і треба, автономія багатьох ділянок людського життя, деколи навіть з певним відхиленням від етичного і релігійного ладу, і з тяжкою небезпекою для християнського життя.
А крім того, в багатьох країнах, в яких є дуже мале число священиків, - а іноді трапляється, що й вони в служінні позбавлені належної свободи, - без співпраці мирян Церква ледве могла б бути приявна і діяльна.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.