"Для справжнього християнина побудувати дім, виростити сина, і посадити дерево - НЕДОСТАТНЬО!" - отець Олексій САМСОНОВ

У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко роздумує про сучасне ставлення до Євхаристії та її місце у житті християн. У центрі розмови — Євхаристійні чуда, Адорація, Святе Причастя та різні традиції вшанування Пресвятих Дарів у Східній та Західній Церквах.

Того часу Ісус, покликавши до себе Дванадцятьох, почав розсилати їх по двох і дав їм владу над нечистими духа­ми. І повелів їм, щоб нічого не брали в дорогу – тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не о­дя­галися у дві одежини. І Він говорив їм: «Якщо десь увійдете в дім, там перебувайте там, до­ки не вийдете звідти. І коли б у якомусь місці не прий­­няли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ваших ніг – їм на свідчення». І, вийшовши, вони проповіду­вали, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.

Про те, як Церква допомагає українцям вистояти цієї зими та дбає про духовний та фізичний стан людей в умовах холоду, повітряних тривог і пошкодженої інфраструктури, розповів директор БФ "Карітас Спес - Київ", вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Києві отець Андрій Педай.

Того часу Ісус пішов до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато з тих, хто слухав, дивувався, кажучи: «Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? Хіба Він – не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри тут з нами?» І вони спокушалися через Нього. А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.

У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко говорить про загальноцерковний ювілей 800-ліття відходу до вічності святого Франциска Асизького, проголошений Папою Левом XIV. Чому постать Франциска сьогодні звучить особливо актуальною, і чому Церква називає його реформатором, — через призму любові, стигматів і серафимського вогню.