Що таке добро? Життя кличе особисто відповідати за те, що ми віддаємо. Про добро, яке повертається, та вчинки добра у слушному часі Великого посту виголошує катехизу отець Григорій Рогацький - священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова (м. Івано-Франківськ). Священник радить починати день із подяки, щоб, виходячи у світ, бути готовими "сіяти добро", яке повертається вже тут, на землі.
Святий апостол Павло наполягає: "Робімо добро без утоми" (Гал. 6:9а). Це є Божий дар і водночас рішення нашої волі. Життя кличе нас особисто відповідати за власні вчинки, відносини, слова й думки - за все, що віддаємо. Готовність чинити добро означає, що ми самі його отримали й здатні любити. Важливо бути вдячними й робити добро без страху "бумеранга" - тоді будемо щасливі з того, що до нас повертається. Вічність є остаточним місцем, де добро повертається сповна.
"Чинімо добро, незважаючи на те, що хтось його не чинить, або чинить зло, - радить отець Григорій, - ми покликані співпрацювати з Богом у Його проєкті спасіння, відкриваючи в Ньому самих себе".
Сівба й жнива взаємопов'язані не лише зовні, а й у духовному світі. Якщо шукати особистої вигоди, ніколи не наважимося робити добро без утоми. Великодушність і безкорисливість підносять нас на висоти Духа, щоб побачити Божі плоди, які є масштабними за наші очікування.
Священник наголошує, що Великий піст - слушний час для добрих вчинків, і звертає нашу увагу на те, що є добром.
Добро - це власне навернення, покаяння, дружба з Ісусом, єднання в Причасті.
Добро - це вибрати покликання, посвята Богові свого життя.
Добро - це створення доброї християнської родини на взірець Пресвятої Родини, яка кожному дає свідчення любові й доброти.
Добро - це творення малих добрих учинків як дару Богові та служіння ближнім.
Добро - це особиста скромність, уміння показати Христа, Його добро і щедрість.
Чому вдячність є однією з найважливіших ознак людини, яка зустріла Христа, і чому навіть під час війни ми покликані прославляти Бога? Отець Михайло Станчишин говорить про невдячність як прояв внутрішньої сліпоти й гордині та нагадує: навчити дитину дякувати — означає допомогти їй вирости людиною, здатною творити добро.
Завершуючи цикл катехез про видатних британських католиків, отець Віталій Храбатин у студії Радіо Марія розкриває постать Святого Франциска Асизького через бачення легендарного письменника Г. К. Честертона. Дізнайтеся, чому справжній образ Франциска — це не лише «пташки та квіточки», як віднайти світло у власній темряві та чому бути католиком означає почати думати по-справжньому.
У катехезі на Радіо Марія сестра Наталія Гальцова розкриває духовний зміст свята Преображення Господнього, пояснюючи, чому саме Петро, Яків та Іван стали свідками цієї виняткової події. Також монахиня говорить про символіку гори Тавор, традицію освячення першоплодів, фаворське світло та називає Преображення «малою теофанією» — малим Богоявленням.
Чому Бог так часто повторює людині: «Не бійся, бо Я з тобою», і як страх стає найефективнішим інструментом маніпуляції в сучасному світі? У 22-й катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак пояснює, чому апостол Петро почав тонути не через бурю, а через страх, і проводить паралелі з романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці».
Відчуваєш, що життєві шторми паралізують волю? Страх перед війною, хворобами та невідомістю — це хвилі, які можна подолати лише поглядом у небо! Про те, як віра робить людину «легшою за воду» і дає силу йти назустріч Христу навіть посеред найбільшого розпачу, говорить о. Роман Василів, настоятель храму Святої Анни у місті Борислав Львівської області.