Що таке добро? Життя кличе особисто відповідати за те, що ми віддаємо. Про добро, яке повертається, та вчинки добра у слушному часі Великого посту виголошує катехизу отець Григорій Рогацький - священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова (м. Івано-Франківськ). Священник радить починати день із подяки, щоб, виходячи у світ, бути готовими "сіяти добро", яке повертається вже тут, на землі.
Святий апостол Павло наполягає: "Робімо добро без утоми" (Гал. 6:9а). Це є Божий дар і водночас рішення нашої волі. Життя кличе нас особисто відповідати за власні вчинки, відносини, слова й думки - за все, що віддаємо. Готовність чинити добро означає, що ми самі його отримали й здатні любити. Важливо бути вдячними й робити добро без страху "бумеранга" - тоді будемо щасливі з того, що до нас повертається. Вічність є остаточним місцем, де добро повертається сповна.
"Чинімо добро, незважаючи на те, що хтось його не чинить, або чинить зло, - радить отець Григорій, - ми покликані співпрацювати з Богом у Його проєкті спасіння, відкриваючи в Ньому самих себе".
Сівба й жнива взаємопов'язані не лише зовні, а й у духовному світі. Якщо шукати особистої вигоди, ніколи не наважимося робити добро без утоми. Великодушність і безкорисливість підносять нас на висоти Духа, щоб побачити Божі плоди, які є масштабними за наші очікування.
Священник наголошує, що Великий піст - слушний час для добрих вчинків, і звертає нашу увагу на те, що є добром.
Добро - це власне навернення, покаяння, дружба з Ісусом, єднання в Причасті.
Добро - це вибрати покликання, посвята Богові свого життя.
Добро - це створення доброї християнської родини на взірець Пресвятої Родини, яка кожному дає свідчення любові й доброти.
Добро - це творення малих добрих учинків як дару Богові та служіння ближнім.
Добро - це особиста скромність, уміння показати Христа, Його добро і щедрість.
В одинадцятій катехезі циклу «Між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує про природу влади — від біологічного інстинкту до духовної відповідальності людини. Спираючись на роман «Дюна» Френка Герберта, священник показує, як контроль над страхом, релігією та наративом може формувати цілу реальність.
"Істинним є те, у що вірили всюди, завжди і всі", - ці слова належать богослову V ст. св. Вінсенту Лерінському. Про маловідомого, але дуже важливого святого Католицької Церкви розповідає священник УГКЦ, викладач УКУ о. Олег Кіндій.
Чи задумувалися ви, яке обличчя Бога ви носите у своєму серці? Чи це образ суворого прокурора, чи, можливо, байдужої сили? У новій катехизі отець Кшиштоф розкриває глибину молитви «Отче наш», пояснюючи, як вона допомагає нам позбутися хибних уявлень про Бога та відчути Його батьківську присутність у кожній сльозі та радості.
"Марія мала заховану єдність з Богом Отцем, яку будувала через Святого Духа, - отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», у продовження циклу катехиз про сопричастя святих, виголошує науку про найважливішу особу серед святих, про яку в Літанії чуємо як Пресвятая Діва Марія - Царице усіх святих. Священник наголошує, - Своєю любов'ю Вона з'єднує всіх членів Церкви неба і землі".
Як Святий Дух може використовувати людські емоції та здібності задля того, щоб передавати правду про любов Бога до всього світу. Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», говорить про музику і творчість у світі: "Національне Євробачення сьогодні виглядає як штучний конкурс, де немає Бога. У світі музика може наближати людей до Бога. Ісус Христос часто надихав і надихає композиторів, із допомогою дії Святого Духа була написана музика і сотворені пісні, що залишаються безсмертними".