Що таке добро? Життя кличе особисто відповідати за те, що ми віддаємо. Про добро, яке повертається, та вчинки добра у слушному часі Великого посту виголошує катехизу отець Григорій Рогацький - священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова (м. Івано-Франківськ). Священник радить починати день із подяки, щоб, виходячи у світ, бути готовими "сіяти добро", яке повертається вже тут, на землі.
Святий апостол Павло наполягає: "Робімо добро без утоми" (Гал. 6:9а). Це є Божий дар і водночас рішення нашої волі. Життя кличе нас особисто відповідати за власні вчинки, відносини, слова й думки - за все, що віддаємо. Готовність чинити добро означає, що ми самі його отримали й здатні любити. Важливо бути вдячними й робити добро без страху "бумеранга" - тоді будемо щасливі з того, що до нас повертається. Вічність є остаточним місцем, де добро повертається сповна.
"Чинімо добро, незважаючи на те, що хтось його не чинить, або чинить зло, - радить отець Григорій, - ми покликані співпрацювати з Богом у Його проєкті спасіння, відкриваючи в Ньому самих себе".
Сівба й жнива взаємопов'язані не лише зовні, а й у духовному світі. Якщо шукати особистої вигоди, ніколи не наважимося робити добро без утоми. Великодушність і безкорисливість підносять нас на висоти Духа, щоб побачити Божі плоди, які є масштабними за наші очікування.
Священник наголошує, що Великий піст - слушний час для добрих вчинків, і звертає нашу увагу на те, що є добром.
Добро - це власне навернення, покаяння, дружба з Ісусом, єднання в Причасті.
Добро - це вибрати покликання, посвята Богові свого життя.
Добро - це створення доброї християнської родини на взірець Пресвятої Родини, яка кожному дає свідчення любові й доброти.
Добро - це творення малих добрих учинків як дару Богові та служіння ближнім.
Добро - це особиста скромність, уміння показати Христа, Його добро і щедрість.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
Торкаючись текстів-роздумів Святого Йоана Павла II про Найсвятіше Серце Ісуса Христа, в останній місяць червня, присвяченого Пресвятому Серцю Ісуса, отець Флоріан Кравенський, вікарій парафії Матері Божої Фатімської у м. Конотопі Сумської обл. заохочує молитись, єднаючись на одній дорозі християнського духовного життя і будувати власне серце.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.