Що таке добро? Життя кличе особисто відповідати за те, що ми віддаємо. Про добро, яке повертається, та вчинки добра у слушному часі Великого посту виголошує катехизу отець Григорій Рогацький - священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова (м. Івано-Франківськ). Священник радить починати день із подяки, щоб, виходячи у світ, бути готовими "сіяти добро", яке повертається вже тут, на землі.
Святий апостол Павло наполягає: "Робімо добро без утоми" (Гал. 6:9а). Це є Божий дар і водночас рішення нашої волі. Життя кличе нас особисто відповідати за власні вчинки, відносини, слова й думки - за все, що віддаємо. Готовність чинити добро означає, що ми самі його отримали й здатні любити. Важливо бути вдячними й робити добро без страху "бумеранга" - тоді будемо щасливі з того, що до нас повертається. Вічність є остаточним місцем, де добро повертається сповна.
"Чинімо добро, незважаючи на те, що хтось його не чинить, або чинить зло, - радить отець Григорій, - ми покликані співпрацювати з Богом у Його проєкті спасіння, відкриваючи в Ньому самих себе".
Сівба й жнива взаємопов'язані не лише зовні, а й у духовному світі. Якщо шукати особистої вигоди, ніколи не наважимося робити добро без утоми. Великодушність і безкорисливість підносять нас на висоти Духа, щоб побачити Божі плоди, які є масштабними за наші очікування.
Священник наголошує, що Великий піст - слушний час для добрих вчинків, і звертає нашу увагу на те, що є добром.
Добро - це власне навернення, покаяння, дружба з Ісусом, єднання в Причасті.
Добро - це вибрати покликання, посвята Богові свого життя.
Добро - це створення доброї християнської родини на взірець Пресвятої Родини, яка кожному дає свідчення любові й доброти.
Добро - це творення малих добрих учинків як дару Богові та служіння ближнім.
Добро - це особиста скромність, уміння показати Христа, Його добро і щедрість.
Як віднайти та зберегти внутрішній мир, коли навколо панують тривога, випробування та війна? Чому страх змін і страждань позбавляє нас спокою та як навчитися повністю довіряти Божому провидінню? У чому полягає секрет щирої «дитячої молитви» та чому необхідно навчитися помічати й цінувати дрібні щоденні радощі? У програмі «Катехиза» монах-капуцин о. Віктор Дешук відповідає на ці питання.
Яка роль щоденних виборів у фомуванні особистості? Як пам'ять та маленькі щоденні акти людяності можуть стати "тихим" спротивом системі? Як зберегти свою совість від ідеологічних маніпуляцій та навіяних системних правил?
У день спомину Пресвятої Діви Марії Розарію Вісвальдос Кульбокас, Апостольський нунцій в Україні, поділився особистим досвідом молитви Святого Розарію, згадуючи історію цього дня 1751 року, коли християнський флот переміг у війні завдяки ініціативі Папи Пія V і молитві Розарію. Архієпископ зазначає важливість сили віри під час молитви і непасивність, а головним наміром молитви Розарію має стати: полюбити Таємниці, щоб з'єднатися з Богом серцем і думками.
Звідки в людині прагнення щастя? Що означає мати чисте серце та бути миротворцем, коли навколо триває війна? Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує роздуми про Вісім Божих Блаженств та запрошує розпізнати, де шукаємо справжнього щастя.
О.Петро Балог ОР розповідає, які титули Богородиці догматично підтверджені. Згідно з доктринальними роз'ясненнями Ватикану (зокрема Дикастерією віровчення), Марія не є співвідкупителькою, оскільки єдиним Спасителем і Відкупителем людства є Ісус Христос. Інші ж поширені у католицькій Церкві титули Марії, як наприклад "посередниця" є прийнятими.