Що таке добро? Життя кличе особисто відповідати за те, що ми віддаємо. Про добро, яке повертається, та вчинки добра у слушному часі Великого посту виголошує катехизу отець Григорій Рогацький - священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова (м. Івано-Франківськ). Священник радить починати день із подяки, щоб, виходячи у світ, бути готовими "сіяти добро", яке повертається вже тут, на землі.
Святий апостол Павло наполягає: "Робімо добро без утоми" (Гал. 6:9а). Це є Божий дар і водночас рішення нашої волі. Життя кличе нас особисто відповідати за власні вчинки, відносини, слова й думки - за все, що віддаємо. Готовність чинити добро означає, що ми самі його отримали й здатні любити. Важливо бути вдячними й робити добро без страху "бумеранга" - тоді будемо щасливі з того, що до нас повертається. Вічність є остаточним місцем, де добро повертається сповна.
"Чинімо добро, незважаючи на те, що хтось його не чинить, або чинить зло, - радить отець Григорій, - ми покликані співпрацювати з Богом у Його проєкті спасіння, відкриваючи в Ньому самих себе".
Сівба й жнива взаємопов'язані не лише зовні, а й у духовному світі. Якщо шукати особистої вигоди, ніколи не наважимося робити добро без утоми. Великодушність і безкорисливість підносять нас на висоти Духа, щоб побачити Божі плоди, які є масштабними за наші очікування.
Священник наголошує, що Великий піст - слушний час для добрих вчинків, і звертає нашу увагу на те, що є добром.
Добро - це власне навернення, покаяння, дружба з Ісусом, єднання в Причасті.
Добро - це вибрати покликання, посвята Богові свого життя.
Добро - це створення доброї християнської родини на взірець Пресвятої Родини, яка кожному дає свідчення любові й доброти.
Добро - це творення малих добрих учинків як дару Богові та служіння ближнім.
Добро - це особиста скромність, уміння показати Христа, Його добро і щедрість.
Що зробив Ісус Христос для нас, та як він тяжко терпів? До роздумів над страстями Господніми за Євангелієм від Йоана запрошує о.Вадим Варфоломеєв зі Згромадження Отців Пасіоністів, священник Кам’янець-Подільської дієцезії.
У цей особливий день — Великий четвер — ми згадуємо встановлення двох найважливіших таїнств: Священства та Євхаристії. Чому церква називає священника «Alter Christus» (другим Христом)? Який глибокий сенс прихований у жесті обмивання ніг, і чому навіть апостол Петро спочатку не міг цього збагнути?
У четвертій катехезі циклу про людину отець Віталій Козак говорить про головні виклики людини, яка прагне перевершити саму себе, і застерігає від небезпеки втрати гідності. «Проблема не в технології, проблема в серці того, хто її використовує», — наголошує монах-кармеліт, підводячи до глибшого питання про справжню природу людини.
У Гетсиманському саду Ісус запрошує учнів до молитви, але вони невитривало засинають. Знеохочення допомагає піддатися спокусам, що чинить гріх та має наслідки: зрада, відречення, не перемога. Про приклад у молитві, який дає нам сам Ісус Христос розповідає отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Облатів Непорочної Діви Марії.
Отець Михайло Станчишин розкриває, як справжня зустріч з Ісусом звільняє людину від страху і народжує зрілу надію. У світі, де бракує надії, Христос не ховається, а приходить, щоб бути близько і навчити шукати Його в реальності щоденного життя.