Отець Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів продовжив
цикл програм "Педагогіка Бога", розповідаючи про Юду Іскаріотського. Священник, аналізуючи останні роки життя Ісуса, роздумував над гріхами апостолів, в особливий спосіб - зрадою Юди.
"Кожен із нас здатний зробити найважчий гріх... якщо сильно віддалиться від Бога. Правда світу. Коли говоримо про успіхи та поразки людини, частіше ми мислимо схемами світу, по-людському. За цими схемами ми живемо і оцінюємо навколишню дійсність, - пояснює отець Олександр.
- Чи Господь поніс поразку? Якщо дивитися на Хрест - то так, за критеріями світу. Тому що Він нічого не зробив. Безліч чудес, які були зроблені Ісусом, швидко забулися, людині того було замало, і зло "перекричало" добро зі словами "Розіпни!". Таке мислення людини.
Проте Христос однозначно переміг, бо Він виконав волю Отця! У цьому полягає концепція педагогіки Бога - де немає поразки. Перемога Господа у тому, що Він дозволив людині вибирати, тобто подарував свободу. Творець також дав людині механізм повернення - милосердя: але одні користають, інші ні.
Юда користав з Божого милосердя доки ходив з Ісусом. Він не залишив Христа, незважаючи на різні моменти, наприклад, коли велика кількість апостолів відійшло від Христа або коли говорили, що мова Ісуса за важка для них. Тобто Юда Іскаріотський слухав Сина Божого, мав у собі Духа і залишився до кінця.
Після зради Юда навернувся! Він пішов до первосвященників і сказав, що згрішив, тобто учень Христа мав відвагу та Божого Духа признатися у своєму гріху.
Людина сама з себе не спроможна навертатися. Біда Юди лише в тому, що він не бачив для себе майбутнього".
У новій катехезі з циклу «Антропологія святої Едити Штайн» кармеліт отець Віталій Козак роздумує над тим, як справжня свобода людини народжується з любові та відповідальності. Це зустріч про покликання, совість і про те, як свобода стає дією серця у світлі Божої волі.
Звертаючись до документа 2002 р. Святого Йоана Павла II про Розарій, отець Микола Бєлічев, душпастир РКЦ парафії Пресвятого Серця Марії у м.Хмельницькому, пропонує нам звернути увагу на деякі моменти для доброї практики молитви.
Маємо змогу відкрити глибокий зміст місії, до якої закликає Ісус Христос, - нести світові мир, надію та силу Божого слова. Катехеза розповідає про послання 72 учнів і про те, як справжня місія народжується з убогості, довіри й простоти. Через приклад отця Гжегожа Вавжиняка побачимо, що служіння Богові можливе всюди - від Африки до України - коли серце відкрите для Божої благодаті.
Що загрожує нашому щастю? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, пропонує подивитися нам на власне життя й наші вибори в певні періоди: чи керувалися ми по-Божому, приймаючи рішення.
Чи може віра суперечити науці? Як Церква ставиться до наукового прогресу та дослідження світу? І чому святий Йоан Павло ІІ називав науку «пастирством розуму»? Про це — у катехезі отця Андрія Пальчика, настоятеля парафії Чудотворного Медальйону з Мерефи на Харківщині.