«Бабусине богослів’я» та шлях до надії: життєва історія отця Віталія Храбатина

Історія покликання отця Віталія Храбатина розпочалася з дитячого захоплення таємничістю богослужінь, на які його з трирічного віку водила бабуся. Попри те, що його родина жила в часи радянських репресій, коли віра була справою небезпечною, саме «бабусине богослів’я» заклало фундамент його світогляду.

Дитинство під наглядом системи

Вже у першому класі Віталій відкрито заявив про бажання стати священником, що призвело до проблем для його батьків і погроз виключення зі школи. Радянська система намагалася викрасти дітей із родин через ідеологію, але приклад бабусь, їхня терпеливість і просте пояснення того, що «Богові це не подобається», стали для майбутнього священника критерієм сумління.

Зустрічі, що змінюють життя

Важливим етапом становлення отця Віталія стало навчання у Вроцлаві, де він двічі зустрічався з кардиналом Рацінгером (майбутнім Папою Бенедиктом XVI). Один із найяскравіших спогадів — складання 16 іспитів за тиждень, серед яких найскладнішим була догматика за книгою Рацінгера. Саме ця праця про есхатологію навчила його, що християнське життя — це насамперед вияв надії та очікування Ісуса.

Досвід Лівану та пошук єдності

Служіння отця Віталія охоплювало різні країни, зокрема Данію, Туреччину та Ліван. Досвід Лівану став для нього прикладом того, як представники різних релігій можуть співіснувати задля спільного блага держави. Це актуально і для України, де єдність християн має базуватися не на хизуванні, а на спільній праці для покращення рідного краю.

Як залишатися людиною під час війни

Отець Віталій наголошує, що сьогодні, в умовах постійного «бомбардування наших почуттів», важливо не дозволити злу змінити нас. Він радить:

• Обирати книги замість новин: Книга змушує думати самостійно, тоді як новини дають уже готову, часто суб’єктивну картинку.

• Робити добро там, де маємо вплив: Ми не можемо зупинити всі світові події, але можемо допомогти тим, хто поруч.

• Шукати Бога в тиші: Справжнє смирення і пізнання Бога відбувається на колінах і в тиші, а не в галасі соцмереж.