Під час біблійного коментаря на Радіо Марія ми сьогодні чули від отця Лаврентія пояснення, як потрібно реагувати, коли ти намагаєшся донести людям "Добру новину", а вони тебе відкидають. Також священник звернув увагу на те, як важливо акцентувати увагу на цінності Євангелія. Великою допомогою в цьому є простота і довіра до Господа, підхід до конкретної ситуації людини і віра в те, про що ми говоримо. Ісус, коли розсилає своїх учнів на проголошення Євангелії, не забороняє їм брати одяг та гроші, а запевняє, що вони без цього всього дадуть собі раду в цій місії, бо Він Сам буде йти з ними у Святому Дусі. Отож стараймося прийняти Бога до свого дому і життя, до своїх щоденних справ та свого серця.
Того часу Ісус, покликавши до себе Дванадцятьох, почав розсилати їх по двох і дав їм владу над нечистими духами. І повелів їм, щоб нічого не брали в дорогу – тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини. І Він говорив їм: «Якщо десь увійдете в дім, перебувайте там, доки не вийдете звідти. І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ваших ніг – їм на свідчення». І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
Отець Григорій Рогацький у катехезі на Радіо Марія роздумує над тим, як віра проявляється у щоденному використанні часу, звертаючись до євангельського діалогу Ісуса з жінкою-хананянкою. На прикладі Йосипа Сліпого та Любомира Гузара священник показує, як прожите життя стає відповіддю Богові і визначає вічність.
У своїй катехезі сестра Божена Новоселець говорить про конкретний шлях відкриття на Святого Духа, спираючись на Діяння апостолів. Це не лише про віру, а про новий спосіб існування, в якому людина перестає бути «власним спасителем» і починає жити силою Божою.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розмірковує над тим, чому віруючі часто надають більшого значення чудотворним іконам і святиням, ніж Євхаристії. Розмова торкається небезпечної межі між справжнім вшануванням і духовною залежністю від чудес.
У сьомій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над ідеологічним і моральним утопізмом, викриваючи його як небезпечне спрощення реальності. Священик показує, чому спроби змінити лише систему не приносять справжнього щастя, якщо не відбувається переміна людського серця.
У шостій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розкриває небезпеку ідеологічного та морального утопізму. Чому прагнення до ідеального світу без Бога зрештою обертається або знищенням особистості, або її небезпечною абсолютизацією?