"Природа була тим простором, де Господь уперше заговорив до мене своєю красою", - о. Михайло Станчишин

Перша і, мабуть, найважливіша постать - моя бабуся Марія з села Вороблевичі, що на Дрогобиччині. Господь об’являє свою присутність через кожну людину, і бабуся була для мене живим свідченням цієї присутності.

Я дуже любив бувати в неї. Пам’ятаю, як уже в 9–10 років намагався допомагати по господарству й рубав дрова. Бабуся жила надзвичайно просто: палила в печі, не хотіла проводити газ і навіть замість електрики часто використовувала гасову лампу. Навколо її хати завжди було море квітів. Саме там я отримав свій перший досвід Бога - через природу. Сьогодні я розумію: природа була тим простором, де Господь уперше заговорив до мене своєю красою.

Бабуся була дивовижною жінкою. У 1944 році вона втратила на війні чоловіка і сама виховала чотирьох дітей. Попри важку долю та численні кривди, я ніколи не чув від неї жодного слова непрощення. Вона весь час працювала і весь час молилася. Коли я ночував у неї, то засинав під її молитву, і якщо прокидався вночі, бачив у променях місяця її силует - вона все ще стояла на колінах. Це був мій перший і найсильніший свідок віри.

Священник-єзуїт, реколекціоніст, духівник спільнот багатодітних матерів в Україні, співзасновник та викладач школи духовного проводу "Єлеазар" (смт. Брюховичі), працівник єзуїтського психологічно-духовного центру "Простір надії" (м. Чернівці), отець Михайло Станчишин.